СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМПАТІЇ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ (ID:1064142)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СТАТЕВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЇ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ У ВИТОКАХ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Феномен емпатії та її місце в структурі особистості У сучасній психології існує відсутність консенсусу щодо розуміння емпатії. Різні дослідники мають розходження у визначеннях та інтерпретаціях цього терміну, що породжує потребу в детальному аналізі та упорядкуванні існуючих підходів до опису природи емпатії, її структури та механізмів її розвитку. В українських тлумачних словниках емпатію описують як здібність відчувати та співпереживати емоційному стану іншої особи, а також як здатність до інтелектуального усвідомлення та співставлення власних емоцій з емоціями та думками інших. Традиційно вивчення поняття емпатії було притаманне філософським наукам, зокрема етиці та естетиці. Термін "емпатія" ввів Е. Тітченер, перекладаючи німецьке слово «Einfuhlung», яке використовувалося в естетиці для опису процесу розуміння мистецьких творів та природних об'єктів, а також тенденції спостерігача до ідентифікації себе з об'єктом спостереження, що викликає естетичні переживання. У етиці, поняття, що близьке до емпатії, це симпатія, яке було розглянуто А. Смітом, Г. Спенсером, А. Шопенгауером, М. Шелером як здатність до розуміння, емоційного співчуття та підтримки [5, с. 94].