Вікова психологія (ID:1124825)

ВСТУП Актуальність дослідження. Вивчення даної теми дає можливість порівняти особливості фізичного розвитку учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку, дає порівняльний аналіз нервово-психічної і пізнавальної сфер різних вікових груп і показує їх вплив на організацію навчальної діяльності. У межах періоду відбуваються кількісні та якісні зміни психіки, що дає змогу виділити певні стадії, які послідовно змінюють одна одну. Тобто розвиток психіки людини має періодичний і стадійний характер. У межах стадій розрізняють менші часові відрізки розвитку -- фази (наприклад, у періоді раннього дитинства виділяється стадія немовляти, а в межах цієї стадії -- фаза новонародженості). Визначення періодів, стадій, фаз психічного розвитку особистості необхідне для створення оптимальної системи навчання й виховання, використання в повному обсязі можливостей дитини на кожному віковому етапі. Критеріями їх визначення є системні суттєві якісні ознаки -- психічні й соціальні зміни на певному етапі життя дитини. Зокрема, грецький філософ Арістотель (IVст. до н.е.) зробив першу спробу визначити основні етапи розвитку людської психіки, вбачаючи в них повторення етапів родової еволюції органічного світу. Він розглядав цей процес як матеріалізацію природних можливостей, які згодом перетворюються на реальність і поєднують людину із зовнішнім світом. Арістотель розділив розвиток дитини на три періоди (по сім років кожен) назвавши їх відповідно: рослинний, тваринний, розумний. Під впливом суспільних вимог до навчання й виховання молодого покоління визначний чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592--1670) обґрунтував принцип “природовідповідності” процесу навчання, обстоював потребу вивчати природу дітей і молоді, їх вікові особливості, зважати на них під час визначення змісту і методів шкільного навчання. Своє розуміння вікових особливостей психічного розвитку дітей він застосував під час вироблення теорії навчання. Його вікова періодизація складається з чотирьох етапів (по шість років кожен): дитинство, отроцтво, юність, змужнілість. В основі її -- особливості розвитку і виховання дітей відповідно до періодів шкільного навчання. На сучасному етапі розвитку педагогіки існують різні підходи до визначення вікової періодизації: за психолого-педагогічними критеріями, що враховують характерні для кожного віку рівень розвитку, зміст і форми навчання й виховання, основну діяльність, відповідний їй рівень свідомості й самосвідомості особистості. Природною основою вікових особливостей розвитку є анатомо-фізіологічне дозрівання організму, його органів, центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції. Цілком обґрунтованою вважається вікова періодизація В. Крутецького: новонароджений (до 10 днів); немовля (до року); ранній дитячий вік (1--3 роки); переддошкільний період (3--5 років); дошкільний (5--6(7) років); молодший шкільний (6(7)--11); підлітковий (11 -- 15 років); вік старшокласників (15--18 років). Перехід від попереднього періоду до наступного часто має кризовий характер. Аналіз останніх досліджень і публікацій різні підходи до вікової періодизації досліджувалися вітчизняними і закордонними вченими У ході роботи були проаналізовані роботи провідних психологів і педагогів - Абрамової Г.С., Дубравін І.В., Климова Є.А., Обухової Л.Ф., Столяренко Л.Д., Овчарова А.А., Цукермана Г. та ін Серед публікацій, проаналізованих нами і використаних при написанні роботи, представлені статті з таких журналів як «Питання психології», «Психологія і школа», «Психологічний журнал», «Управління школою» «Здоров'я дітей». З огляду на це, досить актуальним і важливим є наше дослідження. Для вирішення поставлених завдань нами використано ряд методів: збір інформації; аналіз наукової літератури; теоретико-методологіний аналіз, систематизація та узагальнення даних за проблемою дослідження; метод кількісної та якісної обробки даних. Мета дослідження. На основі комплексного об’єктивного аналізу різнопланових джерел необхідно з’ясувати вікові особливості психічного розвитку людини. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:  розкрити психологічні особливості дитини у фазі новонародженості, немовлячому та ранньому віці;  дослідити немовлячий вік і його особливості;  розглянути особливості психічного розвитку дітей раннього віку;  проаналізувати розвиток особистості дошкільника;  з’ясувати вікові особливості молодшого шкільного віку;  дати загальну характеристику підлітковому віку;  розглянути психологічні особливості ранньої юності. Об'єктом нашого вивчення став вік як психологічна категорія. Предметом дослідження послужили вікові особливості психіки людини. Наукова новизна роботи полягає в тому, що розширено уявлення про вікові психологічні особливості; проаналізована важливість вивчення даної теми. Теоретичне значення роботи полягає у розширенні уявлень про психологічні особливості притаманні людині різного вікового періоду. Практична цінність полягає у відборі літератури та досліджень вікових особливостей людини. Курсова робота складається з вступу, одного розділу, висновку, списку використаних джерел. У вступі визначено об’єкт дослідження, обґрунтовується актуальність дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення виконаної роботи. У першій частині досліджуються психічні особливості різних вікових груп. У висновку підсумовуються результати проведеної роботи.