Концепції взаємозвязку соціального та біологічного в структурі особистості (ID:1125394)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Актуальність соціально-біологічної проблеми визначається досить складною і неоднозначною ситуацією, яка до теперішнього часу склалася в науці і суспільстві в цілому. З одного боку ця ситуація є не що інше, як результат драматичного розвитку подій у взаєминах між людиною і природою. З іншого - вона являє собою суперечливе відображення цих подій у різних формах суспільної свідомості і, насамперед, у науці і філософії. Цим обумовлена гостра постановка раніше мало вивчених питань людського існування, а також нагальна потреба осмислення нових фактичних даних, нових гіпотез та ідей, що безпосередньо зачіпають актуальні аспекти соціально-біологічної проблеми. Зараз, у зв'язку зі зростаючою суспільною та науковою значущістю її рішення, стає все більш очевидною необхідність вивчення логіко-гносеологічних і методологічних основ сучасних уявлень про характер взаємодії соціального і біологічного. Такий підхід до розуміння суті справи найбільш органічно пов'язаний з розглядом назрілих завдань переходу від констатації фактів до створення єдиної теорії. Лише за допомогою систематичного виявлення загального в одиничному, на шляху теоретизації знань, можливе розкриття сутності взаємодії соціального і біологічного на різних стадіях еволюційно-історичного розвитку людини. У цьому розвитку антропогенез і історія, будучи явищами людського життя, являють собою специфічні форми взаємодії соціального і біологічного. Іншими словами, проблема співвідношення соціального і біологічного є проблема їх тотожності і відмінності в рамках більш великої проблематики загальної теорії діалектики як теорії розвитку. Вже з кінця дев'ятнадцятого століття існує цілий комплекс наук, що зосередили свої зусилля на поясненні питань співвідношення природного і надприродного в людському індивіді. Зараз виявилося, що без їх вирішення неможливо подальше поглиблення знань про людину, сенс його життя і призначення. Разом з тим, не викликає жодних сумнівів наступне: в нинішніх умовах ці науки отримують все більш пі-широкого застосування і без їх участі вкрай важко зрозуміти динаміку , соціальних і природних процесів у сучасному світі. Немає потреби доводити, що в системі людинознавства, бурхливо розвивалася в нашу епоху, соціально-біологічної проблеми відводиться аж ніяк не другорядне місце. Говорячи ж про те, що вона являє собою на даний момент, слід підкреслити, що її певне рішення має тенденцію перетворюватися в основу всієї суми знань про людину. Це обумовлює постійне зростання теоретичної і практичної значимості досліджень, спрямованих на розкриття взаємин соціального і біологічного в еволюційно-історичному розвитку людини. Стан і ступінь розробленості проблеми. Незважаючи на свою тривалу передісторію і давно виникли передумови, які полягали в самому ході розвитку науки, соціально-біологічна проблема була строго сформульована лише в 1965 р., у спільній статті Д. А. Бірюкова і В. Ф. Сержантова. Проте, спроби її постановки почалися вживатися після 1960 р., у зв'язку з потребами медицини у визначенні соціальних причин хвороб і соціальних способів їх профілактики. З'явилися перші книги на цю тему (наприклад, В. В. Давидовський, 1962 р.). А в 1963 р. у АМН СРСР відбувся навіть симпозіум, присвячений соціальним проблемам медицини. Таким чином, початок розробки соціально-біологічної проблеми було відразу ж відповідає потребам медичної практики, тобто вона виникла головним чином як практична проблема. У міру поглиблення знань про фактори соціальної обумовленості норми і патології, предметом пильної уваги стають теоретичні та філософські аспекти соціально-біологічної проблеми. Це положення значною мірою визначило характер її подальших досліджень. Засобами дисциплін природничого та соціо гуманітарного профілю було досягнуто ряд важливих результатів, що представляють собою суттєву теоретичну і практичну цінність. Вказуючи на основну тенденцію робіт останніх років, слід зауважити» що розвиток Homo sapiens як в антропогенезі, так і в історії досліджується головним чином з точки зору найбільш повного опису різних сторін його імовірнісної і закономірною, регресивної та прогресивної, морфологічної та психологічної, інстинктивної і свідомою, емоційної і інтелектуальної, природного і надприродної, духовної і матеріальної, індивідуальної і суспільної, економічної та культурної еволюції. Але у всьому цьому широкому спектрі напрямків для нас насамперед важливе питання про соціально-біологічною природою людини, що стала результатом взаємодії соціального і біологічного в еволюції Homo sapiens як явище загального характеру. Це питання пов'язане з тим, що досі залишаються мало вивченими різні аспекти співвідношення соціального і біологічного на окремих фазах еволюційно-історичного розвитку людини. У силу цього в дослідженні соціально-біологічної проблеми окреслилися кризові тенденції, що виражаються в оформленні та поширення низки труднощів термінологічного, концептуального і методологічного характеру. У зв'язку з цим, в літературі з розроблюваної нами теми слід виділити дві групи робіт. По-перше, ті, які займаються тлумаченням даних антропогенезу і спрямовані, головним чином, на методологічне обґрунтування способів вивчення цієї проблеми. І по-друге, ті роботи, де міститься фактичний матеріал щодо життєдіяльності стає Homo sapiens, вельми корисний для розуміння взаємодії соціального і біологічного з точки зору фактів. Опора на матеріали останніх, що зачіпають в тій або іншій мірі питання про закономірності походження людини, 'що включає в себе відомості з таких розділів теорії антропосоціогенеза, як : I - палеосексологія (З. Фрейд, Р. Крафт-Эбинг, Р. Мюллер, Б. К. Малиновський), 2 - палео-лінгзистика (Р. Л. Гарнер, Е. Геккедь, Д. Хакслі, Л. Кох, А. Леруа-Гу-ран), 3 - глоттогенез (Р. Н. Хьюз, А. Ліберман, Д. Мак-Нейл, Н.Я. Марр, Д. Е. Поліванов, в. І. Кочеткова), 4 - соціогенез (Д. П. Мер-док, К. Ю. Плетников, Л. А. Файнберг, в. І. Стрельченко, Ю. І. Єфімов, В. Б. Устьянцев, О. Ю. Артемова), 5 - теорія комунікації (Н.Н.Лодигина-Котс, H. A. Тихий), б - походження праці (М. Б. Туровський, A. M. Румянцев, С.В. Смирнов), 7 - походження сім'ї (М. О. Косвен, В. С.Андрєєва, В. С.Кон), 8 - первісна культура (З. Б. Тай лор, Ф. Кольб, ЮДипперт, Р. Шурц), 9 - релігія та міфологія первісної людини (Ш. де Бросс, З. Двркгейм, Л. Леві-Брюль, К. Ле-ві-Стросс, С.А. Токарєв, А. М. Золотарьов, М. І. Шахнович), 10 - його розумовий розвиток (Н.Ю.Войтоніс, В. А. Скоробогатов, Ф. Кліку), II - генезис свідомості (П. Ф. Прогасеня, А. Р. Спіркін, Ф. Т. Михайлов, Ж. Піаже, Б. Инельдер). Поряд з цим широко використовуються результати сучасних досліджень в області: I-етології (Ст. Детьер, Е. Стеллар, Р. Шовен, Н.Тінберген, К. Лоренц, Т. Хайнд, Е. Н.Панов), 2 - приматології (Л. А. Фірсов, Е. П. Фрідман, Д. Б. Щаллер, Б. Харрісон, Д. ван Лавік Гудолл, Д. Фоссі), 3 - антропології (П. Вуд, Е. Уайт, Д. М. Браун, Д. Констэбл, Д. Джо-хансон, Н.Іди, Л. Дікі А. С.Варшавський, В. О. Ларичев, Р. Н.Матюшин, B. Ст. Бунак), 4 - еволюційної теорії (Ч. Дарвін, А. Вейсман, Г. де Фріз, З. Майр, РЛевонтин, Ст. Грант, О. Солбриг, Д. Солбриг, в. І. Вернадський А. С.Северцов, Л. С.Берг, Ї.І.Шмальгаузен, К. М. Завадський, Е. І. Колчинський), 5 - медичної генетики (Т. Добжанський, Д. Боннер, Ст. Маккьюсик, Ui.Ay-эрбах, М. Е. Лобашев, В. З. Азерников, В. П. Зфроимсон), 6 - екології людини (Т. В. Алексєєва, С.с.Шварц, В. П. Скарбників, С.В. Скарбників, В. К. Рахилин). Дослідження велося також з урахуванням робіт ш загальної теорії людини, що з'явилися останнім часом у нашій країні (А. Р. Мисливченко, К. А. Абульханова-Славська, А. Т. Москаленко, В. Ф. Сержантів, К. Я. Йванова). Мета використання такої обширної літератури полягає в необхідності найбільш детального виявлення меж соціальної і біологічної детермінації людського існування. Слід особливо підкреслити, що в силу цілого ряду причин аж до теперішнього часу залишаються мало вивченими еволюційно-історичні аспекти взаємодії соціального і біологічного взагалі і в філогенезі людини зокрема. З нашої точки зору це викликано досі існуючими традиціями у дослідженні соціально-біологічної проблеми. Їх загальними рисами є: I - відсутність суворої постановки питання л зведення теорії до розгляду фактів, 2-прагнення препарувати теоретичну систему в деякому полі фактичних даних, 3 - односторонній розгляд соціогенезу, що полягає в повсюдній екстраполяції його законів. Предмет дослідження є співвідношення в людині біологічного та соціального. Основними методологічними принципами в даній роботі є об'єднання структурно-функціонального та історичного підходів, виявлення і систематизація на цій основі різних аспектів постановки проблеми співвідношення біологічного і соціального в сучасній психології. Об’єкт дослідження виступає проблема людини в психології та науці. Завдання: 1 - виявити і описати основні етапи взаємодії соціального і біологічного в еволюційно-історичному розвитку людини; 2 - обґрунтувати необхідність введення поняття про соціально-біологічної формації як головному механізмі розкриття та опису еволюційно-історичного розвитку людини; 3 - на основі узагальнення емпіричних даних щодо взаємодії соціального і біологічного уточнити поняття про причини, необхідність і випадковість; 4 - розглянути взаємодія соціального і біологічного як основу єдності антропогенезу й історії; 5 - осмислити значення досліджень соціально-біологічної проблеми для розуміння сутності людини. Мета дослідження показати і охарактеризувати особливості і межі соціальної і біологічної зумовленості людського існування в еволюційно-історичній перспективі, визначити закономірності цієї обумовленості на основі аналізу даних, накопичених дисциплінами природничого та соціо гуманітарного профілю. Структура роботи визначається логікою дослідження поставленої проблеми, цілями і завданнями дослідження. Робота складається з запровадження, двох розділів, висновків й списку використаної літератури; по даній темі.