Поняття про уяву (ID:1127148)

Вступ Уява представляє собою унікальну форму психічної діяльності, яка проявляється лише у людини. Цей феномен неперервно пов'язаний із здатністю людини змінювати оточуючий світ, перетворювати реальність та творити нові концепції. Людина, обдарована багатою уявою, може жити в різних часових рамках, що залишається недоступним для будь-якого іншого живого істотного виду на планеті. Минуле фіксується в образах пам'яті, а майбутнє відображається в мріях та фантазіях. Уява є не лише творенням нових образів, але й трансформацією минулого досвіду, проходячи через органічне об'єднання чуттєвого та раціонального. Фізіологічною основою уяви є формування тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) та об'єднання в нові системи. Уява взаємодіє із емоціями та функціонуванням підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси. Особливу роль у формуванні образів відіграє гіпоталамо-лімбічна система, яка включає гіпоталамус, його зв'язки з давньою корою і підкірковими областями, утворюючи лімб або кордон, що оточує передню частину стовбура мозку поблизу входу в півкулі. Уява, подібно до всіх психічних процесів, ґрунтується на аналітико-синтетичній активності мозку. Розчленовуючи окремі елементи реальності для створення уявних образів, людина виконує аналітичну роботу, а об'єднуючи їх у нових концепціях – синтетичну діяльність.