Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. В даний час пренатальний період психічного розвитку тільки починає вивчатися. У сімдесяті роки італійський психоаналітик Сільвіо Фанти обґрунтував існування ще однієї стадії психічного розвитку людини - ембріональної. Концепція С. Фанти дала можливість, по-перше, зв'язати всі наступні стадії із загальним джерелом, і, по-друге, висунути ідею про те, що жінка, завагітнівши, «згадує» і відтворює на органічному рівні свій стан як плоду, а в психологічному - стан своєї матері. Внутрішні конфлікти і тривоги, які стосуються минулим стадіями розвитку, оживають в даній кризовій точці людського життя (вагітності) і впливають на образ дитини. Процесу перетворення внутрішнього світу жінки у внутрішній світ майбутньої матері найбільшу увагу приділяв психоаналіз. Процес розвитку комунікації між дитиною, що збільшує спектр рухів, і матір'ю, яка, з одного боку, створює абсолютно нову програму реагування, а з іншого - продовжує 410 накладати на рухи дитини наявні у неї емоційні та поведінкові стереотипи - вивчався в основному в рамках ембріології.
Сьогодні поведінку і почуття матері, спрямовані на майбутню дитину, складаються у відповідності зі стереотипами суспільної свідомості. Ці стереотипи підтримуються законодавчо. Соціальна актуальність даної проблеми очевидна: вагітну жінку необхідно психологічно готувати до материнства.
В цьому періоді закладаються всі функціональні системи організму. Людський зародок внутрішньо утробно збільшується з двох маленьких батьківських статевих клітин у мільйон разів (з 51 см до 1,5-2 м). Це говорить про те, що внутрішньоутробний період є найголовнішим у розвитку людини. Без проходження цього періоду неможливе існування людини у зовнішньому світі.
У пренатальному періоді відбувається закладка життя людини - з його унікальним набором генетичної інформації, закладеної в ньому від попередніх поколінь. Цей набір людина несе все своє життя. Таким чином, людський організм є унікальним, єдиним і неповторним, індивідуальним організмом, котрий несе в собі всю інформацію від попередніх поколінь зі сторони двох батьківських особин - батька та матері.
Особливість цього періоду полягає в тому, що дитина, яка знаходиться в утробі, прихована від очей батьків, оточуючих. Дитина прихована від очей людей до того моменту, коли з’явиться на світ, в утробі матері, у її матці, за якою біологічно закріплена функція збереження, розвитку, виношування і народження дитини. Всі реакції, бажання, потреби малюка може відчувати лише його мати. Є унікальна функціональна система, закладена природою, зв’язок: Мама - Плацента - Плід, через який відбувається обмін всіх життєво важливих функцій, необхідних для повноцінного розвитку дитини.
Результати наукових робіт такого роду становлять значну цінність для суспільства, оскільки під їх впливом формується відповідальне ставлення до материнства, усвідомлюється значущість душевного комфорту майбутньої матері, що зменшує та попереджує негативний вплив на становлення особистості дитини.
Мета роботи:Розкрити особливості материнства в перенетальний період. Для досягнення мети були поставленні наступні задачі:
1. розкрити поняття пренатального періоду та його значення для материнства;
2. розглянути етапи внутрішнього розвитку плоду;
3. охарактеризувати соціально-психологічні та філософські аспекти пренатального періоду;
4. дослідити вплив тривожності матері за дитину під час вагітності.
Об'єкт дослідження - материнство у перенітальний період та емоційно-особистісний розвиток дитини.
Предмет дослідження - умови протікання перинатального періоду.
Методи наукового дослідження зумовлені специфікою предмета і ґрунтуються на засадах наукової методології соціально-гуманітарного пізнання.
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи: загальнонаукові - системний, аналіз (синтез індукції та дедукції) та описовий, філософський, теоретико-аналітичний та історико-порівняльний, пошуковий тощо.
Магістр