Зразок роботи
В результаті проведеного емпіричного дослідження були встановлені взаємозв’язки між симптоматикою переживання травматичного досвіду внаслідок воєнного стану та синдрому вцілілого.
Першочерговим етапом стало дослідження наявності ПТСР, результати якого наведено на рисунку 2.1.
Проаналізувавши результати опитувальника ми виявили, що у 56% респондентів симптомів ПТСР не виявлено, ще 24% відповідей можуть стати свідченням наявності підпорогових симптомів ПТСР, 12% респондентів потребують більш детального обстеження та 8% ймовірно переживають симптоми ПТСР.
Рис. 2.1. Результати опитувальника наявності ПТСР
Загалом було виявлено, що із загальної кількості суб’єктів 35 % мають існуючі розлади, а 65% не мають розладів.
Наступним етапом емпіричного дослідження стало виявлення почуття провини та сорому за методикою (TOSCA) Дж. П. Тангней.
Рис. 2.2. Результати дослідження почуття провини та сорому за методикою (TOSCA) Дж. П. Тангней
Як ми бачимо з поданого малюнка відчуття провини на високому рівні виявлено у 33,3 % респондентів, на середньому 41,6%, а високий притаманний 35%.
За шкалою «сором» було виявлено наступне співвідношення: високий рівень показали 38,3% опитаних, середній рівень виявлено у половини суб’єктів, а низький отримали 13%. Оскільки почуття сорому є деструктивним показником, який зачіпає «Я-концепцію» та є результатом дії, чи бездіяльності та не виникає сам собою. Походження почуття сорому варто досліджувати з врахуванням багатьох критеріїв, в тому числі і складні багатофункціональні соціальні взаємозв’язки.
Вчені вважають, що сором гальмує процеси задоволення та мотивації, може викликати суїцидальні думки та стати спусковим механізмом у розвитку адективної поведінки. До того ж це відчуття не дозволяє об’єктивно оцінювати ситуацію та діяти конструктивно. Можна сказати, що завдяки відчуттю сорому відбувається переоцінка цінностей, що впливає на поведінку людини.
За шкалою «екстернальність» ми бачимо, що високий рівень притаманний 28,3%, середній 51,6%, а низький виявлено у 20% реципієнтів.
Можна сказати, що подана шкала відповідає за відчуття провини та сорому, оскільки певним чином визначає схильність до їх переживання, в результаті подій, які вже відбулися. Якщо людина схильна шукати зовнішні причини того, що сталось, то відчуття провини буде меншим. І навпаки, в негативному плані, дане явище може носити патологічний характер.
За шкалою «відстороненість» ми отримали наступні показники : низький та високий рівні притаманні 30% респондентів, відповідно 40% отримали середній рівень.
За шкалою «альфа-гордість» респондентами було продемонстровано наступне – високий рівень виявлено у 20% опитаних; низький 38,3%, високий – 41, 6%. Це означає, що в ситуаціях переживання відчуття сорому та провини наші респонденти в більшій мірі здатні втрачати власну гордість та самоповагу, що свідченням низької самооцінки, або ж низько розвинутого критерію «Его».
За шкалою «бета-гордість» опитані респонденти в ситуаціях відчуття провини та сорому більшою мірою схильні до нейтральної оцінки власних дій, адже наявна перевага середнього рівня – 65%. Високий рівень притаманний 10%, а низький 25% реципієнтів. Тобто, це означає, що люди з низьким рівнем поданого критерію більш негативно оцінюють власні дії по відношенню до інших.
Тож, результати тестування свідчать про схильність переживання відчуття провини та сорому, посередньої здатності дистанціюватися від означених відчуттів та певних труднощів щодо позитивного ставлення до власної персони в ситуаціях переживання провини та сорому.
Результати дослідження осіб з синдромом вцілілого за методикою «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка подані на рисунку 2.3
Рис. 2.3. Розподіл респондентів за рівнями прояву психічних станів (методика «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка)
За результатами дослідження ми бачимо, що 30% респондентів мають високий рівень тривожності, 44% опитаних мають середній рівень і у 26% було виявлено низький рівень тривожності. Дані відображені на Рисунку 2.4.
Рис. 2.4. Рівень тривожності респондентів за методикою Г.Айзенка.
З цього можна зробити висновок, що особам з високим рівнем тривожності властиві замкнутість, самозвинувачення, неадекватна оцінка діяльності оточуючих людей та близьких. А відчуття вини в свою чергу може викликати та обумовлювати низьку самооцінку. Такі особистості відрізняються своїми цінностями та стереотипами, що можуть сприяти підвищенню негативних емоцій, таких як підозрілість, образа та почуття провини. Останнє в свою чергу викликає негативне ставлення до себе і формує внутрішній конфлікт в людини та ще більше підвищує тривогу. І чим нижчий рівень тривоги, тим менша ймовірність прояву даних якостей та рис.
Щодо фрустрації, високий її рівень мають 20% опитуваних, середній рівень характерний для 50%, а низький – 30%. Фрустрація високого рівня викликає такі почуття, як розчарування, тривога, розпач та дратівливість. Дані зображені на Рисунку 2.5.
Рис.2.5. Рівень фрустрації в опитуваних за методикою Г.Айзенка
Високий та середній рівні фрустрації у реципієнтів може вказувати на численні проблеми та конфлікти, з якими вони стикаються. Це може бути результатом невдач у досягненні поставлених цілей, невирішених проблем у взаємовідносинах, або відчуття обмеженості у можливостях. Фрустрація може виникати також внаслідок внутрішніх конфліктів між бажанням та можливостями, що призводить до стресу та незадоволеності.
Негативні наслідки високого рівня фрустрації можуть виявитися у вигляді стресу, депресії, агресивності або незадоволеності життям. Щоб подолати цю фрустрацію, важливо шукати конструктивні способи розв'язання проблем, знаходити підтримку від оточуючих, розвивати стратегії подолання стресу та працювати над позитивними змінами в житті.
Щодо агресивності, 62 % опитуваних мають низький рівень агресивності, 26% середній та 12% високий рівень. Отримані дані зображені на Рисунку 2.6.
Рис.2.6. Рівень агресивності опитуваних респондентів за методикою Г.Айзенка
Особи з високим рівнем агресивності можуть спонтанно проявляти вербальну чи фізичну агресію, негативізм, ворожість. Вони можуть нападати на інших, завдавати їм шкоди, і не тільки людям, а я тваринам, навколишньому світу. Агресія негативно впливає на роботу, іншу діяльність, хобі, на саморозвиток та стосунки з близькими, друзями та родиною. На відміну від високого рівня агресивності, середній рівень проявляється більш вербально, ніж фізично, йому характерний перенос злості на неживі предмети, а не на навколишніх.
Але з іншого погляду, через постійний стрес накопичується кожного дня багато негативних емоцій, які необхідно екологічно виливати через злість та агресію. Адже їх тримання в собі негативно позначається на здоров’ї та психіці. Тому треба дозволяти собі злитися, але проявляти цю злість екологічно та не порушуючи права оточуючих.
Щодо ригідності, то її високий рівень характерний для 30% реципієнтів, середній – для 47% та низький мають 23% опитаних. Дані зображені на Рисунку 2.7.
Рис. 2.7. Рівень ригідності опитуваних за методикою Г.Айзенка
Високий рівень ригідності характеризується ускладненням замінити намічену програму життя в умовах, коли це є дійсно необхідно. Такі особи не змінюють своєї поведінки, переконань, поглядів, навіть коли це потрібно в сучасних реаліях життя для пристосування і нормального функціонування.
Низький рівень ригідності психіки може вказувати на гнучкість та відкритість особистості. Особи з низьким рівнем ригідності зазвичай відчувають більшу готовність адаптуватися до нових ситуацій та змін, не відчуваючи стресу чи дискомфорту. Вони можуть бути більш толерантними до різноманітності та відкритими для нових ідей, думок і досвіду.
Особи з низьким рівнем ригідності можуть швидше адаптуватися до змін у роботі, особистих відносинах та житті загалом. Вони можуть легше вирішувати проблеми, відкриті для співпраці та навчання від інших. Такий стан психіки сприяє розвитку творчості, інновацій та відкритого сприйняття світу.
Проте низький рівень ригідності також може мати свої недоліки, такі як менша стійкість до стресу у надзвичайних ситуаціях або можливість занадто легко змінювати свої погляди та цінності під впливом зовнішніх факторів. Такі люди можуть відчувати дефіцит стабільності у власному житті або можуть мати проблеми з прийняттям рішень у складних ситуаціях.
Тут ще необхідно і дуже важливо буде зазначити, що існує позитивний кореляційний зв’язок між тривожністю та ригідністю, тривожністю та фрустрацією, фрустрацією та ригідністю. Тобто, це свідчить про те, що коли зростає тривожність, то відповідно збільшується рівень фрустрації та ригідності, або навпаки.
Останнім етапом стало визначення рівня стресостійкості та соціальної адаптації Холмса та Раге.
Рис.2.8. Результати рівня стресостійкості та соціальної адаптації за методикою Холмса та Раге.
З рисунку 2.8 ми бачимо, що у наших респондентів спостерігається перевага низького рівня, а саме 53% опитаних, що свідчить про високий ступінь опору о стресу.
Середні показники ми виявили у 32% реципієнтів, що є граничним значенням. Про те таким людям варто звернути увагу на власний психоемоційний стан, не завадять і профілактичні дії.
У 15% реципієнтів було виявлено низький рівень опірності, що свідчить про нездатність людини долати труднощі та чинити опір викликам сьогодення. Таким особам необхідна допомога спеціалістів, адже такий рівень свідчить про наявність негативних психостанів, що є травматичним та навіть небезпечним для життєдіяльності людини.
Також, за допомогою кореляційного аналізу нами було визначено взаємозв’язки між відчуттями провини та сорому й самооцінкою психічних станів.
Таблиця 2.1
Кореляційні зв’язки між відчуттям провини/сорому та самооцінкою психічних станів
Шкали/показники Тривожність Фрустрація Агресивність Ригідність
Провина 0,89 0,91 0,69 0,56
Сором 0,53 0,75 0,77 0,74
Екстернальність 0,42 0,87 0, 68 0,31
Віддаленість -0,53 0,62 -0,37 0,39
Альфа - гордість 0,68 0,43 0,86 -0,77
Бетта - гордість 0,75 0,79 0,92 0,88
Як ми бачимо з таблиці 2.1. між показниками відчуття провини та тривожністю наявний прямий досить тісний кореляційний зв’язок, а саме r = 0,89. Це означає, що людина з відчуттям провини часто стає тривожною через внутрішні переживання, незнання, або неможливість видозмінити ситуацію.
Міцні кореляційні зв’язки наявні між відчуттям провини та фрустрацією r = 0,91. Часто людина може почуватися винною, через ситуації та події, які вона не може вплинути, або для цього немає ресурсів (смерть, нещасний випадок, розчарування через неможливість досягнути бажаного).
Прямі середні кореляційні зв’язки було виявлено між відчуттям провини та агресивністю r = 0,69 та ригідністю r = 0,56. Тобто, відчуття провини часто супроводжується невдоволенням собою та загальним положенням справ, що надалі може переростати в агресію до себе та оточуючого світу. До того ж можливі прояви ригідності, адже не завжди особистість має необхідні знання та ресурси щоб виправити ситуацію, варто пам’ятати й про випадки, коли це просто неможливо змінити.
Між соромом та тривожністю наявний середній кореляційний зв’язок r = 0, 53 . Відчуття сорому може переплітатися з тривогою, адже в такому випадку людина думає про те як її оцінюють інші люди, яким чином можна позбутися дискомфорту. Також, сильний зв’язок було виявлено між фрустраціє та відчуттям сорому r = 0,75, що засвідчує її розчарування, демонструє слабкість, що підживлює відчуття сорому. Також середні зв’язки помітні між агресивністю r = 0,77 та ригідністю r = 0,74, що в першому випадку частіше стосується внутрішньо особистісного дисонансу, а в другому – відчуття сорому виникає через неможливість щось змінити (особливо якщо сором підживлюється відчуттям провини).
Між екстернальністю та фрустрацією ми бачимо досить сталі кореляційні взаємозв’язки r = 0,87, що засвідчує досить сильне незадоволення через те, що не вдається досягнути бажаного не прикладаючи до цього зусиль (особливо якщо подібне вдається зробити іншим).
Між екстернальністю та тривожністю r = 0,42 агресією r = 0,68 ми бачимо середні кореляційні взаємозв’язки. Тобто, людина може тривожитись через ситуацію, яка виходить за межі її відповідальності, або її вплив є опосередкованим,або не стосується її безпосередньо. Також людина може покладатися на зовнішні обставини, через виснаження, або небажання брати на себе відповідальність. Також, «відпускання» травматичної ситуації може викликати агресивність, якщо відсутній бажаний результат.
Зворотні кореляційні зв’язки ми спостерігаємо між шкалою віддаленості та тривожністю r = - 0,53, що демонструє певний рівень байдужості до того, що відбувається. Також зворотній зв’язок помітний між вищеозначеним показником та агресивністю r = - 0,37.
Високі кореляційні взаємозв’язки ми спостерігаємо між показником альфа-гордості та шкалою агресивності r = 0,86. Тобто, людина під час переживання відчуття провини та сорому може втрачати власну гордість та самоповагу, через що відчуває агресивність на оточуючий світ, але частіше це стосується само агресії.
Зворотній кореляційний зв’язок наявний між шкалою альфа-гордості та відсутності відповідних реакцій на зовнішні стимули ( в деякому сенсі це ототожнюється з відчуттям апатичності).
Міцні кореляційні взаємозв’язки присутні між бетта-гордістю та наступники показниками агресивність r = 0,92, ригідність r = 0,88.
Прямий середній зв’язок ми бачимо між тривожністю r = 0,75 та фрустрацією r = 0,79.
Висновки до розділу 2
За результатами опитувальника щодо наявності ПТСР було виявлено, що із загальної кількості суб’єктів 35% мають існуючі розлади, а 65% не мають означеного розладу.
За результатами самооцінки психічних станів було виявлено, що 30% респондентів мають високий рівень тривожності, 44% опитаних мають середній рівень і у 26% було виявлено низький рівень тривожності.
Високий рівень фрустрації мають 20% опитуваних, середній рівень характерний для 50%, а низький – 30%.
Близько 62 % опитаних респондентів має низький рівень агресивності, 26% - середній та 12% високий рівень.
Стосовно ригідності, варто зазначити, що її високий рівень характерний для 30% реципієнтів, середній – для 47% та низький мають 23% опитаних.
Між шкалою відчуття провини та наступними показниками наявні міцні кореляційні зв’язки: тривожність r = 0,89; фрустрація r = 0,91.Також, міцні кореляційні взаємозв’язки присутні між бетта-гордістю та наступними показниками такими як: агресивність r = 0,92, ригідність r = 0,88.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що надмірне почуття провини негативно позначається на психологічному стані особистості та її житті в цілому, тому важливо дотримуватися рівня провини та здійснювати
Магістр