Зразок роботи
1.1. Поняття ставлення до шлюбу в психології
Шлюб є основною передумовою функціонування суспільства, головним осередком відтворення населення та формування людського капіталу. Однак шлюб і сім'я в другій половині 20-го століття і на початку 21-го століття пов'язані з протиріччями в тенденціях соціально-економічної та постіндустріальної трансформації і розвитку українського суспільства.
Сьогодні відбуваються суттєві зміни в процесі та структурі шлюбності, які мають безпосередній вплив на динаміку рівня народжуваності, а також на особливості підготовки молоді до шлюбу. Ці зміни зумовлені швидкими змінами у шлюбній та репродуктивній поведінці населення розвинених країн, характерними для постіндустріальної стадії розвитку цивілізації. Однак в умовах сучасної демографічної кризи в Україні ці демографічні трансформації породжують низку складних соціально-демографічних проблем.
Вплив національних традицій і наслідки соціально-економічної та демографічної кризи опосередковують і трансформують репрезентацію загальноєвропейської моделі демографічного розвитку в Україні [18]. Звернемося до українського законодавства для з'ясування поняття "шлюб". Згідно з українським сімейним законодавством, поняття шлюбу трактується як інститут, що регулює відносини між чоловіком і жінкою. Шлюб вважається єдиною формою сім’ї, прийнятною в людському суспільстві, визнаною суспільством і встановленою законом [14].
Правове регулювання сімейних відносин є основним завданням Сімейного кодексу України, який встановлює засади шлюбу, права та обов'язки подружжя особисті немайнові та майнові, підстави їх виникнення, зміст особистих немайнових відносин, права та обов'язки батьків, усиновлювачів, усиновлених, інших членів сім'ї та родичів [14].
Сімейна реальність - це суб'єктивний концепт, створений і сконструйований індивідами. Сімейне життя організовується і модифікується людьми відповідно до умов об'єктивної ситуації і того, як вони інтерпретують цю ситуацію.
Тому складно застосовувати наукові психологічні методи до дослідження сім'ї, що вимагає:
а) розробки та застосування діагностичного інструментарію, який не шкодить сімейному життю учасників,
б) врахування впливу участі людей у дослідженні на їхні сімейні стосунки та психічний стан,
в) важливого значення має характер впливу експериментатора на спосіб життя сім'ї та близькі стосунки її членів.
Сім'я є невід'ємною частиною суспільства, на яку впливають, з одного боку, проблеми суспільства, а з іншого - характер відносин у суспільстві та всі процеси суспільного життя. Кожен член сім'ї зберігає певну автономію, але в той же час є членом різних інших груп людей і соціальних спільнот, має певні відносини з державними установами, сусідами та іншими спільнотами, представляє інтереси сім'ї та сформовані в ній погляди.
У соціальній психології сім'я розглядається як осередок соціальної структури суспільства і відіграє певну роль у регулюванні стосунків між людьми. Соціальні норми та культурні зразки, що існують у суспільстві, встановлюють певні стандарти поведінки чоловіків і дружин, батьків і матерів по відношенню до дітей, дочок і синів по відношенню до батьків [17].
З соціально-психологічної точки зору, сім'я - це соціальна група, яка відповідає нормам і цінностям даного суспільства і пов'язана між собою низкою міжособистісних відносин між подружжям, між батьками і дітьми/
Сім'я - це мала соціальна група, заснована на шлюбі та спорідненості, яка є найважливішою формою організації індивідуального життя. Іншими словами, це відносини, в яких чоловік і дружина, батьки і діти, брати і сестри та інші родичі живуть разом і утворюють спільне гніздо, засноване на єдиному сімейному бюджеті, любові, прихильності і близькості. Це складне соціальне утворення, кожен член якого є одночасно індивідом з неповторною індивідуальністю і невід'ємною частиною цілого - сімейної групи [16].
Оскільки сім'я зазвичай ґрунтується на шлюбі, ці поняття тісно пов'язані між собою. Шлюбні відносини мають подвійну форму, універсальне значення та унікальну природу. Двоїстість шлюбних відносин зумовлена статевим диморфізмом (відносини між чоловіком і жінкою) і подвійністю мети шлюбу (дружнє спільне сімейне життя і продовження роду). Універсальність шлюбу та сім'ї пов'язана з найкращими формами корисних соціальних зв'язків. Унікальність шлюбу та сім'ї полягає в їхньому емоційно-реляційному потенціалі, в мистецтві бути разом як своєрідній спільності.
Психологічна готовність до шлюбу передбачає наявність партнерських відносин з чоловіком, симпатії та здатності співпереживати іншим. Н.В. Мар'ярова під підготовкою молоді до шлюбу розуміє систему соціально-психологічних установок особистості і стверджує, що ця система визначає її емоційно-психологічне ставлення до способу життя та шлюбних цінностей.
Психологічна підготовка до шлюбу - це система, яка визначає емоційно-позитивне ставлення до сімейного життя. Вона включає в себе здатність до зміни свого способу життя, вміння вступати в шлюб і наявність певних особистісних якостей (таких як розуміння, толерантність, довіра, співчуття і творчість у відносинах) [11].
Визначення психологічної готовності до сімейного життя через розуміння соціально-психологічних характеристик шлюбу і сім'ї як мікро соціуму та соціально-психологічних чинників формування і стабільності шлюбу.
Основними чинниками формування та стабільності шлюбу є психологічна гармонія між подружжям, цілісність і гармонія у взаєминах.
Психологічна готовність до шлюбу - це певний рівень особистісної зрілості. Змістом особистісної зрілості стосовно сімейного життя є комплекс загальнотеоретичних і спеціальних знань, сукупність умінь і навичок, які підводять молодих людей до подальшої підготовки до шлюбно-сімейного життя і становлення як молодих членів сім'ї [5].
Тому в психології існує багато підходів до визначення поняття психологічної готовності до шлюбу, які не суперечать один одному, але враховують різні аспекти цього складного явища. Ми розглядаємо психологічну готовність як сприйняття студентами шлюбу та систему ціннісних орієнтацій, необхідних для створення та успішного функціонування сім'ї.
Розвиток особистості відбувається в підлітковому віці, найважливішому періоді статевого дозрівання, коли студенти активно шукають шляхи самоствердження і настає час вибору хорошого сімейного партнера. Формування зрілих міжособистісних стосунків у підлітковому віці визначає спосіб взаємодії молодих людей і є ознакою успішної динаміки молодої сім'ї. Однак, за даними різних досліджень, значна частина молодих пар сьогодні не готова до шлюбу. Традиційна сімейна система переживає своєрідну кризу.
Магістр