Зразок роботи
Феномен сім’ї. Сімейне виховання у повних та неповних сім’ях
Сім’я є елементарною одиницею суспільної структури та досить давно стала центром уваги багатьох дослідників різних дисциплін. Приблизно з кінця XIX ст. в роботах Г. Куна и Л. Моргана (1877), К. Штарке (1888), Э, Вестермарка (1891) почали висвітлюватись перші дослідження щодо виникнення інституту сім’ї та почалось формування єдиного змісту щодо її функцій, структури та ціннісні орієнтири. Існує багато визначень цього поняття, які є досить розповсюдженими, що неможливо виокремити їх авторство.
Загалом виділено два основні напрями в контексті сімейних відносин, а саме фактологічний та логічний. Перший підхід є фіксатором емпірично дослідженої картини розподілення наслення у груповому контексті, в основі якого лежать родинні зв’язки та подружні взаємовідносини. В рамках окресленого підходу Н.Я. Соловйов визначає сім’ю, як «...малу соціальну группу, що є найважливішою формою організації особистого побуту, яка заснована на подружньому союзі та родинних зв’язках, тобто стосунках між чоловіком та дружиною, батьками та дитиною, братами та сестрами, а також іншими родичами, які живуть разом та ведуть спільне господарство» [22].
Дане визначення підкреслює дві основні характеристики, які виступають основою розуміння особливостей функціонування соціального інституту сім’ї. Першочергово сім’я розглядається як мала соціальна група, що дозволяє оцінити ефективність її функціонування через характер розв’язання проблем внутрішньо групової комунікації, що є визначальним не тільки для теоретичного аналізу сімейної структури, але й для практичного вирішення проблем, які виникають у ній.
На думку О.А. Карабанової саме цей підхід дозволяє визначити [34], психологічний аспект вивчення сім’ї як соціальної системи. Другим основним аспектом визначення Н.Я. Соловйова є окреслення інтенсивності стосунків між членами сім’ї, яка багато в чому визначає емоційний стан світосприйняття кожного члена сім’ї, окремої людини.
Логічною є орієнтація на визначення специфіки такого феномену як сім’я, що має досить стійкі та повторювані ознаки. Шлюбний союз включає в себе міжособистісні стосунки дітей та батьків з концепції «батько-дитина», «мати-дитина», а вже на основі даної взаємодії відносини «мати-батько». Сім’я розглядається як форма спілкування людей, які поєднані шлюбом чоловіка та жінки, їх дітей та інших осіб, пов’язаних з цією родиною. Соціальні психологи вважають, що це спільнота людей, що засновуються на спільній діяльності та пов’язується подружніми, батьківськими та родинними зв’язками [11].
Видатним педагогом М.Г. Стельмахович було окреслено, що сім’я займає провідне місце серед усіх геніальних винаходів людства, адже саме вона є могутнім соціальним феноменом, що на основі шлюбних взаємовідносин поєднує людей у родину. Також він дав декілька визначень поняттю сім'я [34].
Американським соціологом Н. Смелзер було зазначено, що сім’я засновується кровних узах , шлюбі або усиновленні, об’єднанні людей, які пов’язані спільним побутом та взаємною відповідальністю у вихованні дітей
Сучасна сім’я є інстуалізованою спільністю, яка укладається на основі шлюбу з врахуванням моральних догм та правових порядків суспільства, щодо відповідальності за виховання, життя та здоров’я дітей. Сім’я одночасно виступає загальним осередком та відносно автономним об’єднанням [4].
Соціальними педагогами сім’ю розглядається як основоположне середовище життя та розвитку підростаючого покоління [32]. В такому середовищі відбувається становлення особистості дитини, що в подальшому неабияким чином впливає на її соціальні зв’язки та подальшу життєдіяльність [18, с. 153].
Сім’я має певні аспекти існування:
− Соціально-культурний (стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті; рівень культури сім’ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні).
− Соціально-економічний (означає матеріальну забезпеченість сім’ї, завантаженість батьків на роботі).
− Техніко-гігієнічний (характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя).
− Демографічний (виражається у структурі та чисельності сім’ї).
Дитина розвивається у сім’ї завдяки врахуванню певних чинників, що вимагає чіткого розуміння всієї відповідальності та можливостей виховного впливу, враховуючи й поведінку в різних життєвих ситуаціях. Проте деструкція взаємовідносин всередині родини призводить до негативних наслідків для зростання та розвитку дитини. Наприклад, психотравмуючою ситуацією є розлучення батьків, або смерть одного з них [13].
Часто під неповною сім’єю розуміють:
1.Сім’я в якій присутні деструктивні взаємовідносини, психотравмуючи ситуації, порушення внутрішньо структурних аспектів та деформація подружніх стосунків.
2.Мала соціальна група, яка складається з дитини(дітей) та одного з батьків, що утворилася через смерть іншого, розлучення, народження, або всиновлення іншої дитини поза шлюбом, тобто, в якій відповідальність за дитину несе хтось один з батьків.
Розлучення є напоширенішою причиною утворення неповних сімей. При цьому діти переживають стрес, можуть відчувати провину, що призводить до порушення соціальної адаптації. Найтиповішим для розлучення є ситуація, коли мати самостійно виховує дитину [12].
Магістр