Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність. Соціально-психологічний клімат - це якісний бік міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу та всебічному розвиткові особистості в групі.
Одним із перших розкрив зміст психологічного клімату В.М.Шепель. Психологічний клімат, на його думку - це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, збігів характерів, інтересів, схильностей. Він вважав, що клімат стосунків між людьми в організації складається з трьох складових. Перша складова - це соціальний клімат, який визначається усвідомленням спільних цілей і завдань організації. Друга складова - моральний клімат, який визначається прийнятими моральними цінностями організації. Третя складова - це психологічний клімат, тобто ті неофіційні відносини, які складаються між працівниками. У цілому, цей феномен прийнято називати соціально-психологічним кліматом колективу організації.
Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує в колективі відповідні функції: консолідуюча (полягає у згуртуванні колективу, об'єднанні зусиль для вирішення навчально-виховних завдань); стимулюючу (виявляється в реалізації «емоційних потенціалів колективу» (А. Лутошкін), його життєвої енергії); стабілізуючу (забезпечує стійкість внутрішньоколективних відносин, створює необхідні передумови для успішної адаптації нових членів колективу); регулюючу (виявляється в утвердженні норм взаємин, прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу).
Педагогічний колектив формує й виховує, передає молоді знання й досвід, накопичений людством. Цим визначаються особливості його функціонування, моральних відносин, громадської відповідальності, єдності, колективності та гуманістичної спрямованості. Колектив учителів складається з людей, які відрізняються віком і досвідом, смаками й інтересами, фахом і педагогічними поглядами, моральним рівнем й інтелектом. Тут зустрічаються сімейні й одинокі, люди з різними типами нервової системи, характерами і темпераментами, з різним рівнем морального розвитку.
Сучасна філософська, культурологічна й психолого-педагогічна науки
виробили значну кількість теоретико-практичних знань із питань організації навчально-виховного процесу в вищих навчальних закладах.
Так, в роботах В.Афанасьєва, Г.Балла, О.Винославської, М.Євтуха,
В.Кременя, С.Максименка, Е.Машбиця, А.Пригожина, М.Поташніка, В.Садовського, М.Смульсон, А.Фурмана, Ю.Швалба та ін. Представлені системно-діяльнісний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження психолого-освітніх проблем вищої школи та психолого-генетичний підхід до розробки та впровадження сучасних технологій навчання в освіті.
Безпосередньо впровадження сучасних технологій навчання у вищих навчальних закладах різного рівня вивчали В.Безпалько, В.Бондар, Г.Бордовський, О.Гаврилюк, О.Долженко, М.Кларін, Н.Корсунська, І.Прокопенко, А.Слободянюк, Д.Чернилевський, Ф.Янушкевич та ін.
Теоретичні й практичні аспекти сучасних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядались у низці дисертаційних досліджень різних років, зокрема в дослідженнях О.Гохберг, О.Євдокимова, А.Слободянюка та ін.
Мета роботи. Розкрити особливості створення позитивного психологічного клімату в закладах освіти. Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:
розглянути собливості формування позитивного психологічного клімату;
визначити роль психологічної готовності особистості до навчання у вузі;
охарактеризувати концептуальні засади дослідження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі;
дослідити психологічні умови впровадження сучасних технологій для покращення позитивного психологічного клімату.
Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у навчальних закладах.
Предмет дослідження - психологічні чинники створення позитивного клімату взакладах освіти.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу,двох розділів,висновку,списку використаних джерел.
Магістр