Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність порушеної проблеми визначається необхідністю виокремлення психологічних умов оптимізації спілкування дітей з батьками, впровадження ефективних засобів психологічного впливу, гармонізації стосунків у сім’ї в цілому, втілення у процес спілкування особистісно–орієнтованого підходу.
Концептуальні основи розробки проблеми спілкування пов’язані з працями Б.Г. Ананьєва, О. Бодальова, Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, Б. Ломова, В. М'ясищева та інших психологів, котрі розглядали спілкування як важливу умову формування особистості.
Класичні дослідження онтогенезу спілкування в галузі дитячої психології, зокрема М. Лісіної, розкривають закономірності зв’язку форм і засобів спілкування дитини дошкільного віку з дорослими. При цьому наголошується на вирішальному впливі форм спілкування на становлення провідних видів діяльності (О. Запорожець, М. Поддьяков, Д.Б. Ельконін), що дає змогу вважати механізми розвитку спілкування найважливішими спонукальними силами психічного розвитку дитини.
Визначальну роль сім’ї, а саме вплив стилю спілкування батьків з дитиною та типу батьківського ставлення на формування особливостей психіки та поведінки дошкільника, підкреслювалося в дослідженнях О.Є. Алексєєнко, Е.Г. Ейдеміллера, О.Л. Кононко, С.Є. Кулачківської, М.І. Лісіної, О.І. Пенькової, Т.О. Піроженко О.О. Смирнової, А.С. Співаковської, Т.М. Титаренко, Л.Д. Шнейдер та інших.
Як зазначають І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, О.Я. Савченко, Н.В. Чепелєва, Т.К. Чмут, гуманізації стосунків у родині сприяє особистісно–орієнтований підхід. Упровадження основних його принципів (прийняття, розуміння, визнання) наповнює стосунки морально–духовними цінностями, стимулює дитину до вільного вибору, творчості, забезпечує необхідні умови для оптимального фізичного, розумового, емоційно–вольового, морального та соціального розвитку, для формування здатності до самореалізації та шанобливого ціннісного ставлення до себе й оточуючих.
В руслі сучасної гуманістичної парадигми виховання й освіти особливої актуальності набуває формування суб’єкт–суб’єктних взаємин між батьками та дітьми (В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.М. Корніяка, В.У. Кузьменко, Т.О. Піроженко та ін.). Водночас чинна сьогодні практика психолого–педагогічної організації стосунків дітей дошкільного віку з батьками вимагає постановки й розв’язання низки питань, пов’язаних переважно з оптимізацією батьківсько–дитячих взаємин.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність психологічних умов оптимізації спілкування дітей дошкільного віку з батьками.
У відповідності до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз особливостей процесу спілкування дітей дошкільного віку з батьками.
2. Визначити комплекс методик, спрямованих на вивчення особливостей спілкування дітей дошкільного віку з батьками.
3. Виявити вплив батьківського ставлення на процес спілкування в родині.
4. Обґрунтувати психологічні умови, що забезпечують оптимізацію процесу спілкування батьків з дітьми–дошкільнятами.
5. Розробити методичні рекомендації для батьків з метою оптимізації їх взаємин з дітьми дошкільного віку.
Об’єкт дослідження – процес спілкування дітей з батьками.
Предмет дослідження – психологічні умови оптимізації процесу спілкування дітей дошкільного віку з батьками.
Для розв’язання завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс методів:
– теоретичних: аналіз, порівняння, класифікація та узагальнення відповідних джерел;
– емпіричних: спостереження, анкетування, бесіди, тести, аналіз продуктів діяльності, психолого–педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий).
На різних етапах дослідження було використано різноманітні методики: діагностика типу батьківського ставлення (тест–питальник А.Я. Варга та В.В. Століна); встановлення ціннісних орієнтацій батьків (методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича); графічна методика ДДЛ (“Дім – Дерево – Людина”); елементи візуально–вербальної методики Р. Жиля.
Дослідження проводилося на базі ДНЗ № 5.
Магістр