Зразок роботи
Розділ 1. Розвиток мисленнєвих операцій людини в психологічній теорії
1.1 Аналіз психологічної літератури про мислиннєві операції
Зазначається, що у психологічній літературі розвиток в учнів мислення у ході шкільного навчання відбувається за участі дитини у діалогічній взаємодії, організованій по принципам творчої діяльності [10, c. 28].
Мисленняx – це також здатність зрозуміти причину існуючого. Мислення – це творчий процес. Завдяки їй ми усвідомлюємо багатогранність, взаємозалежності, взаємозв’язку між речами, подіями, явищами. Мислення розкриває нове розуміння дії різноманітних законів, яким підкоряється вся реальність. Мислення виконує дві основні функції:
1) Краще зрозуміти світ і його реальність.
2) Організувати поведінку людини.
Організована поведінка – це поведінка, яка обмірковується заздалегідь, передбачається у свідомості та передбачає поетапне виконання плану. Таким чином, усі етапи виконання будь-якого завдання характеризуються специфічними формами мислення: асоціація - елементарний зв'язок ідей і понять, за допомогою якого одна ідея або поняття викликають іншу. Судження – відображення логічного зв'язку між предметом і явищем. У процесі судження зазвичай щось стверджується або заперечується. Міркування – формування нового судження шляхом умовиводу на основі кількох взаємопов'язаних суджень. Це форма непрямого пізнання, що характеризується висновком, зробленим на основі кількох суджень, який усуває невизначеність і дає відповідь на запитання, що визнається як розуміння; поняття - вищий рівень узагальнення, характерний для мовного й логічного мислення, який відображає суттєві ознаки досліджуваного об'єкта [3, c. 74-75].
Пашукова вважає, що мислення виникає і розвивається разом з практичною діяльністю людини на основі безпосереднього чуттєвого пізнання. Завдяки мисленню відображаються суттєві властивості і взаємозв'язки предметів та явищ дійсності в узагальненій і в опосередкованій формі Допіра та Дяконов цієї ж думки [17, c. 50].
За допомогою мислення здійснюється систематизація інформації з різних сфер діяльності людини. Система знань про зовнішній і внутрішній світ є результатом мисленнєвої діяльності. Разом з тим досконалість системи знань залежить від рівня розвитку мисленнєвого апарату людини, досконалості способів сприймання, переробки та засвоєння нової інформації, способів набування нових знань. У процесі виконання навчальних завдань учень оволодіває новими знаннями (в плані розширення інформаційної обізнаності), оволодіває способами опрацювання цієї інформації для досягнення мети виконуваної діяльності, і разом з тим учень на фоні цієї діяльності розвиває свою мисленнєву діяльність. Причому розвиток мислення відбувається не лише при розв’язуванні задач, пов’язаних із проблемою, трансформацією, засвоєнням нової інформації. Взаємодія із відносно звичною, відомою інформацією, здійснювана в нових умовах, ускладнених, пов’язаних із дефіцитом, неоптимальністю обсягу інформації, часу, із дією різного роду дестабілізуючими впливами, що ґрунтуються, зокрема, на інформаційних та часових обмеженнях і заборонах, спонукає людину до пошуку нових способів взаємодії чи трансформації відомих, в процесі чого удосконалюються основні мисленнєві операції: аналізу, порівняння, абстрагування, узагальнення [20, c. 6-7].
Магістр