ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ (ID:1244864)

Уривок: Перша психологічна допомога у військових умовах визначається як система заходів екстреної психологічної підтримки, спрямована на стабілізацію психоемоційного стану військовослужбовця і запобігання розвитку тривожних, панічних чи травматичних реакцій [5]. Основними цілями ППД є: 1. Збереження функціональних можливостей особового складу в умовах екстремального стресу; 2. Запобігання подальшому загостренню психологічних розладів під впливом бойових факторів; 3. Сприяння якнайшвидшому поверненню до виконання службово-бойових завдань; 4. Підвищення загальної психологічної стійкості та адаптивності до нових стресогенних обставин [4;5]. Бойовий стрес розглядається як сукупність психофізіологічних реакцій на екстремальні бойові умови, що проявляються у дезорганізації поведінки, порушенні когнітивних процесів (уваги, пам’яті), імпульсивних діях і гальмуванні адаптивних навичок [1]. Дослідження показують, що в умовах бойового стресу критично важливими є навички саморегуляції, здатність до майндфулнес-практик та швидкого прийняття рішень, адже саме вони забезпечують збереження бойової готовності та зниження ризику психічної травматизації [3]. Бойовий стрес має такі ключові компоненти: 1) фізіологічні зміни: підвищення м’язового тонусу, пришвидшене серцебиття, порушення сну, що негативно впливають на витривалість і швидкість реакції; 2) когнітивні порушення: зниження концентрації уваги, труднощі з прийняттям рішень і навантаженням оперативної пам’яті; 3) емоційно-поведінкові реакції: підвищена тривожність, страх, злість, імпульсивна агресія або, навпаки, параліч дій [1].