Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Економічні зміни в країні та загострення політичних дискусій зумовили необхідність виховання інтелектуально розвиненої особистості, здатної грамотно, раціонально та переконливо доводити свою думку. Оскільки трансформація сучасного суспільства в першу чергу впливає на навчання та виховання підростаючого покоління, перед школами стоїть завдання не тільки надати необхідні знання з різних галузей науки, а й сформувати особистісні якості, розвинути культуру мислення на основі цих знань. У зв'язку з цим особливу увагу слід приділяти початковій освіті, оскільки саме тут формується більшість загальнонавчальних умінь і навичок.
Завдання початкової освіти полягає в тому, щоб розвинути у дітей здатність і мотивацію до навчання, водночас роблячи акцент на невимушеному та цікавому форматі для розвитку мислення, уваги та зв'язного мовлення учнів. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена, по-перше, потребами сучасного суспільства у всебічному розвитку особистості, яка вміє переконливо та раціонально доводити свою думку, а по-друге, тим, що вчителі початкових класів та батьки учнів використовують недостатньо засобів для розвитку їхніх пізнавальних процесів.
Дослідження особливостей дитячого мислення становить великий теоретичний і практичний інтерес. Це один з основних шляхів примноження знань стосовно природи мислення та закономірностей його розвитку. Вивчення методів дитячого мислення також має зрозумілий і практичний педагогічний інтерес.
Під мисленням розуміється опосередковане і узагальнене сприйняття людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх сутнісній природі, зв'язках і відносинах. Мислення починає розвиватися в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку розумових і творчих здібностей. Деякі дослідники навіть стверджують, що неможливо розмежувати поняття мислення і творчого мислення. Це пояснюється тим, що сам процес мислення в однієї людини має своєрідну містику, яка відрізняється від мислення іншої людини і завжди є творчим процесом, незалежно від його результату чи наслідків. В основі мислення лежать закони, які є загальними для всіх людей, але в той же час в мисленні проявляються індивідуальні та вікові особливості людини.
Наприклад, психолог А.А. Смирнов стверджує, що мислення дитини молодшого шкільного віку ‒ це узагальнене відображення дійсності, опосередковане наявними знаннями за допомогою слів та тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням світу. Психологічні дослідження показують, що подальший розвиток мислення має найбільше значення в молодшому шкільному віці і є також важливим етапом розвитку. Саме в цей період відбувається перехід від наочно-образного мислення, яке є основоположним у цьому віці, до словесно-логічного понятійного мислення.
Актуальність даної теми полягає в тому, що мислення в молодшому шкільному віці розвивається на основі набутих знань, без останніх немає бази для розвитку мислення і воно не може повноцінно сформуватися. Мислення в школі сприяє розвитку теоретичного мислення в доступній для учнів цього віку формі. Іншими словами, за словами Д.Б. Ельконіна, "пам'ять стає мисленєвою, а сприйняття ‒ думаючим". Таким чином, саме перебудова всієї пізнавальної сфери у зв'язку з розвитком теоретичного мислення становить основний зміст психічного розвитку в молодшому шкільному віці.
Власне, актуальність і недостатня розробленість цього питання і зумовили вибір теми курсового проекту: «Психологічні особливості мислення дітей молодшого шкільного віку».
Відповідно до теми сформульовано мету дослідження: теоретично дослітити та емпірично перевірити психологічні особливості мислення дітей молодшого шкільного віку.
Завдання дослідження:
Визначити основні засади дослідження мислення як психічного пізнавального процесу.
Охарактеризувати особливості мислення дітей молодшого шкільного віку.
Емпірично дослідити психологічні особливості мислення дітей молодшого шкільного віку.
Розробити рекомендації вчителям та батькам з розвитку мислення в учнів молодшого шкільного віку.
Об'єкт дослідження: мислення як психологічний пізнавальний процес.
Предмет дослідження: психологічні особливості мислення молодших школярів.
Практичне значення. Отримані результати можуть бути використані в психодіагностичній роботі психологів соціально-психологічних служб, у навчально-виховній роботі закладів освіти, під час проходження практики майбутніми психологами та при написанні наукових робіт з проблеми вивчення психологічних особливостей мислення у дітей молодшого шкільного віку.
База дослідження. Дослідження проводиться на базі…………
В експерименті взяли учась учні 2-го класу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
РОЗДІЛ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ МИСЛЕННЯ ЯК ПСИХІЧНОГО ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1.1.Мислення як психічний пізнавальний процес
"Мислення є знаряддям вищої орієнтації людини в навколишньому світі і в самій собі" І.П. Павлов.
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприйняття. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина отримує вичерпну інформацію про зовнішні властивості та характеристики предметів, які фіксуються у свідомості у вигляді уявлень про звук, простір, час, смак, дотик тощо. Однак такої інформації про безпосереднє оточення недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичних і всебічних знань про об'єкт, з яким доведеться працювати. За допомогою мислення, вищої абстрактної форми пізнання об'єктивної дійсності, можна отримати вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх внутрішню сутність, яка безпосередньо не властива органам чуття і сприйняття [8, с.92].
Мислення ‒ це, перш за все, психічний процес самостійного дослідження та відкриття нового, тобто процес опосередкованого та узагальнюючого відображення дійсності під час аналізу та синтезу, що виникає в результаті практичної діяльності та досвіду [5, 12].
Завданням мислення є встановлення відношень між об'єктами, виявлення зв'язків і відокремлення їх від випадковостей.
Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої людина повинна знайти і застосувати нові знання і способи поведінки. Мислення включає невідоме, потреби, здібності та досвід людини [4, 20].
Часто людина вдається до мислення, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу (мету, яка може бути задана за певних умов і досягнута за допомогою останніх).
Аналіз умов задачі є важливим для розуміння того, як протікає процес мислення і що його визначає. Процес аналізу ‒ це взаємодія між суб'єктом, який має здатність мислити, та об'єктом, який є умовою задачі. Коли об'єкт змінюється, це запускає новий процес мислення, який знову змінює об'єкт. Іншими словами, результати мисленнєвого акту включаються в цей подальший процес і знання про об'єкт поглиблюються. І так триває доти, доки людина не отримає бажаного результату. Загалом процес розв'язання задачі ‒ це процес конкретизації, перехід від загального і дуже розпливчастого уявлення про майбутній результат до його конкретного образу.
Пошук невідомого в акті конкретизації відбувається як безперервний процес прогнозування. Іншими словами, створюється образ очікуваного результату. Цей процес відбувається мислительні дії та операції.
Вони ж і є структурними одиницями мислення, але з різним ступенем автоматизації:
- аналіз
- синтез
- абстрагування
- узагальнення
- порівняння.
Аналіз ‒ це розкладання об'єкта мислення, як цілого на частини, шляхом зовнішньої або внутрішньої дії чи операції.
Синтез ‒ це практичне або теоретичне об'єднання виділених у процесі аналізу частин у нове ціле. У процесі розв'язання проблеми аналіз закономірно переходить у синтез, а синтез спонукає до пошуку ознак нового цілого.
Абстрагування ‒ це відокремлення одних властивостей об'єкта мислення від інших.
Узагальнення ‒ це об'єднання важливих властивостей об'єкта мислення в результаті аналізу, синтезу та абстрагування. Рівень узагальнення свідчить про продуктивність мислення та його релевантність.
Порівняння ‒ мисленнєва операція, яка дає змогу виявити схожі або характерні ознаки аналізованого об'єкта. На перших етапах розвитку мислення порівняння є основною формою пізнання, і діти пізнають речі, порівнюючи їх між собою. Згодом порівняння стають більш детальними і залежать від складності порівнюваних об'єктів і мети порівняння.
Таким чином, процес мислення має аналітико-синтетичний характер і здійснюється за допомогою розумових дій та операцій, які відтворюють зв'язки між невідомими завданнями. Це явище сильно варіюється між людьми, так що люди з різною здатністю до узагальнення по-різному оцінюють одну й ту саму проблемну ситуацію. Індивідуальні відмінності в мисленні значною мірою зумовлені генотипом, але без відповідного навчання важко сподіватися на продуктивне мислення. Ці фактори разом створюють види діяльності, які вимагають мислення та посередництва.
Мислення, як і більшість видів діяльності взагалі, характеризується мобільністю компонентів. Автоматизовані дії, позбавлені контролю з боку свідомості, стають операціями, а операції, підпорядковані цілям, ‒ діями. Однак реальний процес мислення відбувається через поєднання свідомих та несвідомих компонентів. При цьому і ті, й інші виконують прогностичні функції. Несвідомі компоненти мають власну функціональну логіку, яка може призводити до побічних продуктів, а не прямих результатів. Побічний продукт іноді буває радикально новим, а процес його досягнення називається творчістю.
Отже, поняття мислення є вищим когнітивним процесом і дуже відрізняється від інших процесів, які допомагають людині орієнтуватися в навколишньому середовищі. Мислення - це складний процес, який відбувається в людському розумі і можливий без будь-яких видимих дій.
