Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Важливою умовою адаптації та соціалізації, розвитку міжособистісних відносин індивіда є розвиненість у нього емоційної сфери, здатності впізнавати та розуміти емоції інших людей.
Достатній розвиток емоцій та здатності розуміти почуття інших дозволяють індивіду адекватно оцінювати психологічну складову взаємовідносин, орієнтуватися у змісті різних соціальних ситуацій. У зв'язку з цим все більше уваги привертає проблема взаємозв'язку почуттів та розуму, емоційного та раціонального, їх взаємодії та взаємовпливу. Явищем, що об'єднує у собі вміння розрізняти й розуміти емоції, управляти власними емоційними станами та емоціями своїх партнерів зі спілкування називають емоційним інтелектом.
Психологічне вивчення емоційного інтелекту є порівняно молодою галуззю та налічує не більше одного десятиліття. В останнє десятиліття концепція емоційного інтелекту як альтернативи традиційному інтелекту стала широко відома у психології.
Проблема емоційних здібностей, емоційного та соціального інтелекту дуже активно досліджується зарубіжними та вітчизняними вченими, серед яких: І.Аршава, Р.Барон (R.Barоn), О.Білокінь, А.Бек (A.Beck), Г. Большакова, О. Власова, Г. Гарднер (H.Gardner), Д. Голман (D.Goleman), О. Гулевич, С. Дерев’янко, М. Джералд (M.Gerald), Д. Карузо (D.R. Caruso), А. Кизим, Н. Коврига, О. Корчевна, А. Лучінкін, Д. Люсін, М. Манойлова, Дж. Мейер (J.D. Mayer), З. Моше (Z.Moshe), І. Николау (I.Nikolaou), О. Носенко, E. Остін (E.J. Austin), Е. Орел, Г. Орме (G.Orme), К. Петрідес (K.V. Petrides), Д. Пізарро (D.Pizarro), А. Приходько, Є. Ревтюк, Р. Річардс Д. (R.Richards D.) П. Симонов, О. Собченко, І. Степанов, Р. Стернберг (R.J. Sternberg), П. Селовей (P.Salovey), Е. Торндайк (E.L.Thorndike), А. Фурнхам (A.Furnham), Дж. Чіарочі (J.Ciarrochi), А. Елліс, Г. Юсупова тощо.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень у галузі дитячої психології (О. Бодальов, Л. Божович, О. Васильєва, Л. Виговська, Т. Гаврилова, Г. Ковальов, В. Котирло, Г. Кошелєва, Ю. Менджерицька, Я. Неверович, О. Сорокоумова) свідчить, що особливої значущості і актуальності розвиток емоційного інтелекту набуває в дошкільному та молодшому шкільному віці, оскільки саме в ці періоди відбувається активне емоційне становлення дітей, вдосконалення їх самосвідомості, здатності до рефлексії та децентрації (вміння «ставати» в позицію партнера, враховувати його потреби і почуття).
Отже, оскільки емоційна чуйність і виразність є основними компонентами емоційного інтелекту, вважаємо за необхідне зазначити про недостатню наукову розробленість питання сформованості емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку. Враховуючи дані вікової психології, психології особистості, особливо актуально дослідити емоційний інтелект дітей дошкільного віку, коли дитина, виконуючи провідну діяльність, повинна налагоджувати стосунки і комунікацію з однолітками і дорослими. Особлива актуальність та недостатня розробленість цієї проблеми, її зв’язок з потребами корекційно-психологічної теорії та практики зумовили вибір теми дослідження: «Розвиток емоційного інтелекту у дошкільників».
Об’єкт дослідження – емоційний інтелект дошкільників.
Предмет дослідження ‒ розвиток емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку.
Мета: теоретично дослідити та перевірити ефективність застосування психодіагностичних методик формування та розвитку емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку на базі закладу дошкільної освіти.
Відповідно до мети, об’єкта та предмета дослідження визначено головні завдання:
1. Охарактеризувати зміст, структуру та функції емоційного інтелекту.
2. Визначити особливості розвитку емоційного інтелекту у дошкільному віці.
3. Ознайомитися із засобами та методами розвитку емоційного іньелекту у ЗДО.
4. Провести діагностику емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку.
5. .Інтерпретувати результати діагностувальної роботи проведеної на базі закладу дошкільної освіти.
Для досягнення мети та реалізації завдань застосовувалися такі методи дослідження:
теоретичні: аналіз науково-методичної літератури стосовно дослідження особливостей розвитку емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку на базі закладу дошкільної освіти; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду з даної проблеми;
емпіричні: методи педагогічної діагностики (аналіз планів роботи та матеріальної бази закладу дошкільної освіти, пряме й опосередковане спостереження за психологічними особливостями розвитку емоційного інтелекту у дошкільників, бесіди з дослідженими), педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності обраних психодіагностичних методик з дослідження емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку на базі закладу дошкільної освіти;
діагностичні методи: бесіда, з метою вивчення стану функціонування предмета дослідження; спостереження, вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності підібраних методик;
статистичні: кількісний і якісний аналіз результатів експерименту, методи математичної обробки експериментальних даних.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані студентами під час проходження психолого-педагогічної практики та в освітньому процесі ЗДО, написанні дослідних та наукових робіт, проведенні психолого-педагогічних експериментів.
Експериментальна база дослідження: експериментальне дослідження проводилося на базі дошкільного навчального закладу …………
Структура курсової роботи: вступ, 2 основні розділи, загальні висновки, список використаних джерел ‒ 33 найменування, додатки. Загальний обсяг роботи ‒ 43 аркуші, з них 35 аркушів ‒ основного тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Зміст, структура та функції емоційного інтелекту
Емоційний інтелект (ЕQ) – компонент соціального інтелекту, що включає здатність спостерігати, усвідомлювати, сприймати та керувати своїми емоціями й почуттями та емоційними станами інших людей [8, с.93]. Спочатку він розглядався як феномен, який безпосередньо відповідає за обробку емоційної інформації.
У контексті дослідження емоційного інтелекту, розуміння сутності емоцій, усвідомлення їх причинно-наслідкових зв’язків, використання емоційного досвіду у комплексі – призводить до корекції поведінки людини. Емоційний інтелект є головним компонентом у досягненні успішної самореалізації, та, як наслідок, почуття щастя.
EQ сприяє пошуку балансу між раціональним та емоційним. Він не дозволяє людині піддаватись на сторонні маніпуляції. Емоційний інтелект особистості можливо розвивати без обмежень. ЕQ – це сукупність емоційного, практичного і творчого інтелекту. Рівень емоційного інтелекту залежить від зусиль самої людини, на відміну від IQ, де рівень IQ – генетичні чинники [14, с.120].
ЕQ складається з таких структурних компонентів:
когнітивних (Дж. Майєр, П. Саловей);
емоційних (Гоулман);
міжособистісних або соціальних (Д. Люсин):
адаптаційних (Бар-Он тощо).
Концепція когнітивних здібностей включає в себе розуміння емоційних станів не лише своїх, а й інших людей:
правильне сприйняття емоцій дозволяє ідентифіковувати свої і чужі емоції за відображенням внутрішнього стану та зовнішнього вигляду;
ефективність мислення за допомогою емоцій сприяє їх управлінню та допомагає фільтрувати їх ж вплив на людину;
ідентифікація емоцій – усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків між словами і емоціями, їх аналіз;
фасилітація мислення – здатність викликати та проявляти потрібну емоцію з особливим контролем над нею [33, с.31].
Згідно бачення К. Роджерса потрібно бути емпатійним, щоб краще зрозуміти людські емоції, їх сутність та причину виникнення. Емпатійність за його словами – це чутливість до переживань партнера, прийняття його без осуду та оцінного ставлення. Проте дані дії можна проявляти лише в тому випадку, якщо опонент не має жодних негативних установок та упереджень щодо ситуації клієнта чи нього самого в цілому.
У структурному компоненті емоційних здібностей емоційний інтелект визначається як емоційно-інтелектуальна некогнітивна здатність, що проявляється в підвищеній емоційній чутливості, обізнаності, контролі й управлінні емоційними станами.
Соціальні здібності ЕQ містять:
інтуїтивне розуміння чужих емоцій прояв яких відбувається через невербальну комунікацію;
розуміння емоцій завдяки експресивним її проявам;
схильність до маніпулятивних дій емоціями інших людей.
Адаптаційні здібності ЕQ забезпечують можливість успішної діяльності, управління емоціями в стресових ситуаціях, самовладання та самомотивацію [32, с.71].
Структурним компонентам здібностей ЕQ притаманний ряд таких функцій:
інтерпретаційна;
регулятивна;
адаптивна;
стресозахисна;
активізаційна.
Інтерпретаційна функція емоційного інтелекту належить до когнітивних здібностей. Вона дозволяє людині якісно розшифровувати та інтерпретувати попередньо отриману емоційну інформацію, а саме: вираз обличчя, інтонацію, тембр голосу, жестикуляцію тощо. Накопичення знань та правильна їх структуризація сприятиме систематизованому формуванню особистого емоційного досвіду.
Регулятивна функція ЕQ – група емоційних здібностей, яка відповідає за стан емоційної комфортності особистості та за її адекватне вираження вербальної комунікації способом емоційних переживань.
Адаптивна та стресозахисна функції ЕQ відносяться до адаптаційних здібностей, які полягають в активізації та культивуванні психічних ресурсів людини в складних життєвих обставинах.
Активізаційна функція соціальних здібностей емоційного інтелекту забезпечує гнучкість до відповідності Я-реального з Я-ідеальним в комунікації.
Основою біологічних умов розвитку здібностей емоційного інтелекту лежать вроджені особливості особистості, що стосуються властивостей темпераменту та функціональної асиметрії півкуль головного мозку людини. Соціальні передумови EQ визначаються рівнем стосунків між подружжям, їх участю в житті дитини, стратегією виховання, відсутністю жорстких соціальних рамок, установок тощо. Ці компоненти безперечно впливають на формування особистості дитини в майбутньому, її самооцінку та позитивний Я-образ [5, с.98].
Отже, емоційний інтелект складається з сукупності когнітивних, емоційних, міжособистісних або соціальних та адаптаційних здібностей. Аналіз підходів до розуміння емоційного інтелекту дозволяє визначити його як особистісну компетентність людини; здатність до сприйняття, використання, розуміння і управління емоціями. Умови його формування залежать від індивідуальних особливостей особистості й середовища її перебування. Всі структурні компоненти EQ знаходяться у тісному взаємозвя’зку, тісна їх взаємозалежність сприяє ефективному росту міжособистісній взаємодії.
