Зразок роботи
Відповідно до проаналізованої наукової літератури з проблеми дослідження та поставлених у роботі завдань ми прийшли до наступних висновків.
Згідно першого завдання, ми визначили, що страх є найбільш небезпечною емоцією. Проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час і становить великий інтерес для психологічної науки, а її експериментальна розробка набуває все більшого значення у сучасній практичній діяльності фахівців.
У сучасних тлумаченнях феномена, страх визначають як негативну емоцію, нестійкий стан, почуття, афективно - загострений стан, негативне емоційне переживання. Інтенсивне переживання страху запам'ятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У дітей молодшого шкільного віку, відчуття загрози чи небезпеки пов'язано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я».
Аналіз літератури дослідження проблеми страхів, зокрема шкільних страхів у молодших школярів, зумовив необхідність визначення поняття «шкільні страхи». Шкільні страхи, як негативні емоційні стани дитини, що виникають у школі або у зв'язку із згадуванням про школу, які пов'язані із відображенням у свідомості конкретної загрози емоційному благополуччю, а, крім того, мають прояв у очікуванні й передбаченні дитиною невдачі при здійсненні конкретної дії, що має бути виконана на уроці або у позаурочній ситуації. Загалом, теоретичний аналіз проблеми дозволяє визначити, що страхи у випадку нормального розвитку є важливою ланкою в регуляції поведінки дитини і, у цілому, мають як негативну, так і позитивну адаптивну функцію і зміст. Що ж до самого поняття страху, то над ним працювали і його розробляли багато вчених і воно має різні визначення.
Проблема психолого-педагогічного дослідження дитячих страхів має непокоїти батьків. Діти, позбавлені їхньої уваги, лишаються сам на сам зі своїми тривогами й страхами. Не маючи змоги позбавитися їх або якось зменшити свою тривожність, дитина живе, переносячи й у кризовий підлітковий період багато проблем та внутрішньоособистісних конфліктів.
Велика кількість страхів молодших школярів притаманна й сфері навчальної діяльності та соціальних контактів. Особливість страхів дітей молодшого шкільного віку, на нашу думку, полягає в тому, що на одному рівні існують вигадані страхи (вампіри, темрява, привиди, жахи), тимчасові (тварини, комахи, змії) та невигадані, серйозні (страх невідповідності, самотності, знехтування, відповідальності тощо).
Основними психологічними детермінантами шкільних страхів є індивідуально-особистісні особливості суб’єкта (тривожність молодших школярів; неадекватна занижена самооцінка, яка є проявом, перш за все, негативного уявлення учня про себе у цілому; негативний особистісний досвід); вплив значущих дорослих (особливість стилю педагогічного спілкування; дитячо-батьківські відносини у сім’ї); вплив особливостей форм навчання і виховання.
Основними шкільними страхами молодших школярів є: страхи самовираження, які зберігають свою інтенсивність впродовж усього молодшого шкільного віку; страхи не відповідати очікуванням інших, які мають тенденцію до зменшення у кінці навчання в молодшій школі; страхи, що виникають при спілкуванні з учителем, які зберігають свою інтенсивність майже на одному рівні впродовж молодшого шкільного віку; страхи ситуацій перевірки знань.
Згідно другого завдання, ми визначили, що важливими видами діяльності практичного психолога школи, спрямованими на попередження можливого виникнення шкільних страхів у молодших школярів, а також створення умов для збереження психологічного здоров’я учнів, є психологічна просвіта та психопрофілактика.
Попередження та подолання шкільних страхів є успішним через впровадження трьох напрямів роботи психолога: із вчителями, сім’єю та учнями. Найбільш сприятливою для попередження та подолання шкільних страхів у молодших школярів є сімейна психотерапія, яка виступає важливою ланкою роботи психолога освіти через допомогу у гармонізації сімейних взаємовідносин, подолання труднощів міжособистісної взаємодії, коли сім’я здійснює безпосередній психокорекційний вплив.
Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у молодшому шкільному віці відкриває багато особливостей поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими, у випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст. Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні цих механізмів, аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом належить боротися, а з яким ні. Для цього необхідно використовувати спеціально підібраний комплекс психодіагностичних методик для дослідження страхів у дітей.
Найбільш ефективним методом психокорекції страхів молодших школярів є метод арт-терапії. У будь-якому віці психологічною перешкодою для малювання страхів може бути страх зробити що-небудь неправильно, коли дитина заздалегідь переживає свою невдачу, тобто представляє її, програє в уяві.
За допомогою малювання вдається подолати страхи, породжені уявою, тобто те, що ніколи не відбувалося, але може відбутися в уявленні дитини. Потім за ступенем успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих подіях, але які відбулися досить давно й залишили не дуже виражений до дійсного часу емоційний слід у пам'яті дитини.
Малювання страхів дітьми не призводить до його посилення, а навпаки, зменшує напругу від тривожного очікування його реакції. Крім того, сам процес малювання відбувається в дружній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечує їх підтримку. Процес зображення страхів допомагає дитині познайомитися зі своїм страхом, зрозуміти його.
Недостатній ефект від малювання страхів спостерігається, коли та чи інша подія, що лякає, наприклад, застрягання в ліфті, укус собаки, побиття, пожежа і т.п., була недавно. По етичних розуміннях не можна просити дитину відобразити страх смерті батьків.
Згідно третього завдання, ми експериментально дослідити основні психологічні детермінанти виникнення, особливості та закономірності шкільних страхів у молодших школярів та з’ясували, що більшість дітей, яких охоплювала наша вибірка, мають низький рівень шкільної тривожності. але незважаючи на це, багато з цих дітей відчувають певний страх. Середній рівень тривожності теж не позбавляє дитину страхів і, звичайно, високий рівень тривожності сприяє їх появі.
В ході експериментального дослідження ми виявили домінуючі страхи у дітей молодшого шкільного віку: найбільш поширені страхи - стосовно тварин і комах, на другому місці – жахи (привиди, вампіри тощо), на третьому - страх смерті (своєї і своїх близьких), на четвертому місці – шкільні страхи (школа, вчителі, негативні оцінки, покарання тощо), на п’ятому - вогонь, пожежа; на шостому – лікарі, кров, уколи, ліки; на сьомому місці виявилися індивідуальні страхи (сусіди, гаряча вода, гриби, Дід Мороз тощо); на останньому, як не дивно, - темрява.
Розроблений комплекс діагностичних методів дозволив успішно впоратися з поставленою метою, а гіпотеза нашого дослідження про те що, більшість дітей молодшого шкільного віку мають низький рівень тривожності, але незважаючи на це всі діти відчувають певний страх, підтверджена.
Результати проведеного нами дослідження не вичерпують відповіді на всі питання, які стосуються проблеми страхів у дітей молодшого шкільного віку. Перспективи подальших досліджень можливі, зокрема, в таких напрямках: виявлення взаємозв'язку шкільних страхів та психологічного здоров'я дитини, відмінностей страхів у різних вікових групах; особливостей страхів у обдарованих дітей, гендерних проявів шкільних страхів тощо.
Магістр