Зразок роботи
ВСТУП
Арт-терапія - одна з областей психології, що найдинамічніше розвивається. Розбіжності в основній термінології, відсутність чітких меж свідчать про період становлення арт-терапії як методу. На початкових етапах вона відображала уявлення психоаналізу стосовно того, що первинні думки і переживання, які виникають у підсвідомості, найчастіше виражаються у формі образів і символів, а кінцевий продукт творчості пацієнта - чи то щось намальоване олівцем, чи то написане фарбами - розцінюється як вираження неусвідомлених процесів, що відбуваються у його психіці.
Вперше метод арт-терапії був використаний у 1938 році Андріаном Хіллом в роботі з хворими на туберкульоз і незабаром набув широкого застосування. Г. Рід у той же час працював на ниві арт-педагогіки, а Е. Крамер звернула увагу на поняття сублімації в творчому процесі. Паралельно відбувається розвиток цього напряму в США, де однією з перших почала займатись терапією мистецтвом Маргарет Наумбург, яка у психіатричному інституті обстежувала дітей, що мали поведінкові проблеми, і пізніше розробила кілька навчальних програм з арт-терапії. В Росії арт-терапія поширюється завдяки працям провідних спеціалістів цієї галузі: О. Копитіна, Л. Лєбєдєвої, Т. Колошиної та інших. В Україні арт-терапія перебуває в стадії становлення. Найбільш розвинуті методи терапії за допомогою образотворчого мистецтва й танцювально-рухового підходу.
В наш час терміном арт-терапія позначають усі види занять мистецтвом, що проводяться з метою зцілення особистості, та використовуються як самостійна форма або як додаток до інших видів групової терапії. В арт-терапії не потрібно вміти малювати та не важливо, який з матеріалів обрати. Необхідно лише почати роботу, й у процесі творчості людина відчує, що їй необхідно, що ближче. Суть не в тому, щоб створити шедевр світової культури, - важливо через призму мистецтва виглянути зі своєї внутрішньої в’язниці. Ефективність застосування мистецтва в контексті лікування ґрунтується на тому, що зазначений метод дозволяє експериментувати з почуттями, досліджувати і виражати їх на символічному рівні. Терапія мистецтвом є посередником при спілкуванні клієнта і терапевта, художні образи відображають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, мрії, конфлікти, спогади.
До основних форм арт-терапії належать групова, індивідуальна та сімейна.
Однією із вправ, що найчастіше використовується, є створення групових фресок, де учасники або малюють усе, що вони хочуть, на загальній картині, або малюють на ній щось, відповідно до обраної всією групою теми. Членів групи заохочують коментувати свої малюнки, у той час як керівник-психолог підсилює групову взаємодію.В процесі спільної творчості сім'я (як особливий різновид групи) має можливість виразити почуття, недоступні у вербальному спілкуванні, відбувається розвиток унікальної сімейної культури, формування міфопоетичної картини світу цієї родини, перехід на глибокі рівні розуміння і взаємодії.
Сучасна наука розвивається в тісній взаємодії з практикою. Розвиток сімейної психотерапії призвів до розробки цілої низки сучасних методів діагностики сімейних стосунків, що включають можливість інтервенцій з психотерапевтичною метою. Однак актуальність розвитку методів роботи з сім’єю є беззаперечною. Це пов’язано з браком в системі вищої освіти психологів практичних навиків сімейної терапії. Практикуючі спеціалісти часто зіштовхуються з тим, що коріння проблем їх клієнтів часто лежать в області сімейної взаємодії, сімейної історії та емоційного впливу сім’ї. В той же час, терапевтичне втручання в сімейні комунікації часто буває неможливим в умовах індивідуальної терапії.
Отже, актуальність дослідження полягає у тому, що за допомогою арт-терапевтичних технологій психолог може працювати як з типовою гострою сімейною ситуацією, так і вирішувати "хронічні" проблеми. Арт-терапія сприяє виробленню в сім'ї нових, продуктивніших моделей поведінки шляхом спілкування за допомогою продуктів творчої діяльності під час якого відбувається акумуляція позитивного досвіду символічного вирішення проблеми, надається можливість перенести отримані патерни поведінки в реальне життя. Разом з тим розвиваються загальні творчі можливості сім'ї, що призводить до створення її членами за межами психотерапевтичного простору нових форм спілкування і взаємодії.
Арт-терапевтичні методи широко використовуються:
- в роботі з сім'ями наркозалежних для створення ефективного середовища в період реабілітації, зняття психосоматичних симптомів;
- в роботі з сім'ями, що чекають народження дитини, як засіб формування усвідомленого батьківства та підготовки до пологів;
- в роботі з сім'ями, що переживають кризу, на різних етапах її розвитку, для надання можливості невербальноїкомунікації;
- в роботі з сім'ями, що виходять з конфліктної ситуації, для налагодження контакту і подальшої продуктивної взаємодії;
- в роботі з сім'ями, де порушена рівновага чоловічого і жіночого в структурі особистості жінки-матері.
Актуальність проблеми, її велике соціальне значення та недостатня розробленість дали підстави для обрання теми дослідження, об’єктом якого є сім’я, як найважливіший для людини простір організації особистого досвіду. Це середовище розвитку кожної особистості, як дитини, так і дорослого, в процесі взаємодії з іншими членами родини, побудови стосунків, соціальних зв’язків із навколишнім світом. Сім'я є особливою соціальною групою, взаємодія в якій підпорядкована чітким соціальним закономірностям, порушення яких може привести до сімейного неблагополуччя.
Як зазначали В.М. Дружинін та В. Сатир, у кожній родині існує певна «несвобода», певна взаємозалежність членів сім’ї один від одного – навіть дорослих. Кожна родина вибудовує свої правила взаємодії, на яких і заснована ця несвобода. Але в такої несвободи й залежності є свої переваги, що дозволяє членам родини задовольняти свої емоційні, культурні, духовні й інші потреби, отримувати підтримку та відчувати довіру.
Предметом дослідження є взаємозв’язок між індивідуально-психологічними особливостями особистості, формами протікання подружніх конфліктів та образом сім’ї.
Вирішення такої задачі стає можливим завдяки створенню умов, при яких члени сім'ї можуть взаємодіяти один з одним на основі створення образотворчої продукції (малюнка, фотоколажу, фрески, скульптури тощо). При оцінюванні стосунків і системних характеристик сім'ї фахівець звертає увагу не лише на те, що родина створює разом, але і на те, як вона це робить.
Існують як стандартизовані, так і нестандартні методи діагностики, які використовуються в сімейній арт-терапії. Представниками сімейної арт-терапії запропоновані різні критерії, на основі яких робиться оцінка різних аспектів функціонування сім'ї. Серед них можна навести три ключові перспективи діагностики і оцінки в процесі сімейної арт-терапії:
- індивідуальна онтогенетична перспектива;
- інтерактивна перспектива;
- екзистенціальна перспектива.
Метою даної роботи є виявити взаємозв’язок між індивідуально-психологічними особливостями особистості, формами протікання подружніх конфліктів та образом сім’ї.
Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:
1) проаналізувати загальну та спеціальну психолого-педагогічну літературу з даної проблеми;
2) визначити поняття та сутність, процес та особливості застосування сімейної арт-терапії;
3) продемонструвати можливості використання арт-терапії в роботі з різними видами сімейних конфліктів;
4) надати можливість практичного застосування методів психологічної допомоги в сім'ї.
5) вивчити взаємозв’язок між індивідуально-психологічними особливостями особистості, формами протікання подружніх конфліктів та образом сім’ї.
В якості теоретико-методологічних основ дослідження можна зазначити системний підхід до арт-терапії сім’ї. Родоначальниками системного підходу можна назвати Б. Астрахана і Я. Агазаряна. У межах системного підходу сім’я розглядається як цілісний живий «організм», жива, відкрита система, що саморозвивається та знаходиться в процесі росту й постійних змін. Вона не замкнута, а перебуває в постійному контакті й обміні інформацією з навколишнім світом, що сприяє внутрішнім змінам. Родина – це не просто сума її членів, їхніх думок, переживань, почуттів. Якщо щось зачіпає систему (наприклад, соціально-економічні трансформації в суспільстві), то це впливатиме на всі її елементи. Зміни, що відбуваються з одним із елементів системи, будуть позначатися на інших та на всій системі в цілому.
Будь-яка родина на шляху свого розвитку проходить ряд стадій, пов’язаних із віковими змінами, змінами її складу тощо; проживає певні кризи у своєму розвитку (такі як, наприклад, шлюб чи народження дітей) і здобуває при виході із кризи нові якості й ознаки. На етапі кризи неможливо вирішити нові проблеми старими способами, необхідні зміни. У родині завжди діють дві протилежні сили – сила розвитку й сила збереження, гомеостазу, тобто стабільного стану, рівноваги, що передує змінам.
Системний підхід у арт-терапії сім’ї передбачає визнання ієрархічного характеру структури й функцій родини; прояву в ній процесів, пов’язаних із міжособистісною взаємодією членів сім’ї між собою й з арт-терапевтом; процесів, які відображають динаміку індивідуальних змін членів сім’ї й прояв їхніх індивідуальних потреб і переживань. Ієрархічний характер взаємин у родині в арт-терапевтичній роботі оцінюється шляхом різнорівневого аналізу:
- загальносімейних процесів і феноменів;
- міжособистісних процесів і феноменів (між окремими членами родини);
- внутрішньопсихічних процесів і феноменів (кожного члена родини);
- процесів на рівні сімейних підгруп (дитячо-батьківських, партнерських, сіблингових, прабатьківських).
Основний акцент у арт-терапії родини ставиться на вивченні структурно-функціональних особливостей сім’ї – на проникності її зовнішніх і внутрішніх (особистих) меж – і динаміки сімейної структури. Спостерігаючи за цими межами й застосовуючи різні аксіальні втручання, арт-терапевт може посилювати або, навпаки, знижувати їхню проникність.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (29 найменувань, з них 3 – іноземною мовою), додатків. Повний обсяг курсової роботи становить 63 сторінку, основний зміст викладено на 47 сторінках комп’ютерного тексту.
Магістр