Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність: За даними Державної служби статистики, в 2012 році в Україні було зареєстровано 278 тисяч шлюбів і більше 168 тисяч розлучень. Виходить, що розпадається 6 з 10 шлюбів. 50-60% всіх розлучень припадає на молоді сім'ї, з яких більша частина розводиться в перші три місяці - півтора року спільного життя.
Сім’я - важливий соціальний інститут, у ньому розгортається процес соціалізації людини, і будь-які, навіть не яскраво виражені, зміни цього інституту свідчать про зміни в інших областях людського життя, держави, суспільства.
Сім’я відіграє надзвичайну роль у життєдіяльності суспільства — через фізичну й соціокультурну зміну поколінь забезпечує можливість його існування. У сім’ї створюється найбільше суспільне багатство — людина. Тут вона народжується і формується як особистість. Це та клітинка, з котрої розпочинається будь-яка держава. Немає країни без сім’ї, сімейно-родинних відносин.
Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.
Водночас функціонування сім’ї є результатом специфічних соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Отже, сім’я — це ніби проміжний стан між суспільством та індивідом.
З огляду на особливу значущість сім’ї для життєдіяльності суспільства соціологи приділяють багато уваги її вивченню. Відтоді, коли соціологія сім’ї сформувалася як самостійна наукова галузь, проведено вже кількадесят тисяч досліджень щодо найрізноманітніших сфер сімейного життя.
Підготовка до сімейного життя - це складний цілісний процес, показником результативності якого є готовність молодих людей правильно будувати свої взаємини у подружньому житті. У зв’язку з тенденцією до різкого омолодження шлюбу актуальною стає підготовка до одруження молоді.
Аналіз наукової літератури і життєва практика свідчать про те, що молодята часто зазнають труднощів, обумовлених їх психологічною непідготовленістю: низьким рівнем психологічних знань, не сформованістю якостей сім’янина, невмінням вирішувати міжособистісні проблеми, нездатністю проявляти емпатію, взаємоповагу, турботу. Все це викликає у них незадоволення, розчарування, невпевненість у собі, небажання разом з партнером налагоджувати сімейні взаємини, зниження мотивації шлюбу.
Причиною розлучень виступає нерозуміння між чоловіком і жінкою, недовіра, нещирі відносини, труднощі, які виникають після одруження, фінансові труднощі. Тобто, можна стверджувати, що молоде подружжя не усвідомлює труднощів подружнього життя, перед вступом у шлюб. Має дещо ілюзорне уявлення про майбутнє життя.
Як відомо, юнацький максималізм, не завжди дозволяє закоханим реально зважити майбутні, вже сімейні, права та обов’язки. І в такому випадку бажане подружнє життя не співпадає з реальним. Що, в свою чергу, призводить до взаємного розчарування та роздратування.
Не треба упускати той момент, що з віком наші звички, характерологічні та світоглядні особливості, набувають все стійкішого характеру. А юнацький вік, єсаме тим періодом, коли ці особистісні характеристики починають активно формуватись та закріплюватись. Тобто, юнацький вік є найбільш сприятливим для формування готовності до сімейного життя. Що не можна сказати про дорослий вік.
В юнацькому віці, люди ще можуть змінити в собі якісь моменти, задля того, щоб збудувати спільну сім’ю, проте з віком це зробити все важче. Адже тоді людина стає менш лабільною, та більше піддається силі звичок, що призводить до непорозуміння зі своїм партнером. Коли кожен відмовляється поступатись своїм особистим простором, та «тягне простирадло на себе».
Дослідження готовності до сімейного життя, на нашу домку, дозволить з'ясувати конкретні моменти, які викликають найбільше запитань та суперечок у майбутнього подружжя. Що дасть можливість, в якійсь мірі, скоротити кількість розлучень та покращити загальний клімат в інституті сім’ї. Саме тому нами була обрана дана тема дослідження.
Об’єкт - психологічна готовність до подружнього життя.
Предмет - психологічна готовність до подружнього життя в юнацькому віці.
Мета – визначити особливості психологічної готовності до подружнього життя в юнацькому віці.
Завдання:
1. Теоретично дослідити поняття психологічної готовності та проаналізувати особливості подружнього життя в юнацькому віці.
2. Якісно проаналізувати готовність юнаків і дівчат до сімейного життя;
3. Математико-статистично дослідити психологічну готовність до подружнього життя саме у юнацькому віці;
Для вирішення завдань дослідження були використані такі методи:
1. Теоретико-аналітичний метод (аналіз, синтез, класифікація, систематизація наукової інформації)
2. Метод анкетування.
3. Психодіагностичний метод з використанням таких методик:
тест-карта оцінки готовності до сімейного життя (І. Ф. Юнда);
методика діагностики міжособистісних стосунків Лірі;
методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса;
методика діагностики рівня емпатійної здатності В. Бойко;
опитувальник рольових очікувань й домагань у шлюбі О. Волкової, Г. Трапезнікової);
5. Метод статистичної обробки даних
Характеристика вибірки:
Емпірична база дослідження ґрунтується на результатах діагностики групи респондентів, до якої входять закохані пари, юнацького віку, які готуються створити сім’ю, у кількості 25 пар, тобто 50 респондентів. Вік респондентів становить від 17 до 21 року.
Практична значимість роботи: отримані результати можна використовувати сімейним психологам під час консультативної та терапевтичної роботи з парами, які прагнуть створити сім’ю, враховуючи показники їх готовності до шлюбу.
Магістр