Зразок роботи
Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти без яких цілісність характеру уявити не можна.
У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму . Зміст характеру особистості визначається суспільними умовами життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються , на щось або на когось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по різному . Це залежить і від обставин, ситуацій , у яких перебуває людина, і від особливостей її характеру , передусім від темпераменту.
У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:
• Спрямованість;
• Переконання;
• Розумові здібності;
• Емоції;
• Волю;
• Темперамент;
• Повноту;
• Цілісність;
• Визначеність;
• Силу;
Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.
Переконання – знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності ,вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності, вимогливості до себе. Людина з твердими переконаннями здатна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно , своє життя заради суспільних справ. Безпринципним людям ці риси характеру не властиві.
Розумові риси характеру виявляються в розсудливості ,спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь – яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова ж інертність ,навпаки, виявляється в пасивності , байдужості , повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.
Емоції стають підґрунтям таких рис характеру ,як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність ,грубість, нездатність співпереживати. Моральні , естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки мірі вираженості в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтації ,або в спокійному, поміркованому ставленні до явищ природи , мистецтва, вчинків людей.
Воля в структурі характеру зумовлює його силу ,твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним. Безвільні ж люди – слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості , виявляють нерішучість, боязливість.
Характер – це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом.
Виокремлюючи в характері його структурні компоненти, треба мати на увазі, що характер – це сукупність усіх його структурних компонентів. Кожний структурний компонент характеру – спрямованість, інтелект, емоції, воля, темперамент – інтегративно виявляється певною мірою в кожній рисі характеру, як і в характері загалом. Характер як своєрідне стійке, цілісне ставлення особистості до різних аспектів дійсності може бути стійким або нестійким, повним, цілісним, визначеним або невиразним.[1;с.242-244]
Аналізуючи риси характеру ,слід враховувати, що характер як інтегральне утворення найбільш повно виявляє себе у таких основних властивостях: повноті, цілісності, визначеності, силі. Кожна з цих властивостей акумулює у собі декілька якостей особистості. Повнота характеру вказує на гармонійний розвиток розумових, моральних ,емоційно – вольових якостей особистості, різнобічність її прагнень і захоплень. Цілісність характеру – це єдність психічного складу людини, незалежність проявів рис характеру від ситуацій , відсутність розбіжностей у поглядах, єдність слова та діла. Визначеність характеру виявляється у сталості поведінки, яка базується на переконаннях та моральних уявленнях, що складають смисл життя і діяльності людини. Сила характеру – це енергія, з якою людина прагне досягти поставлених цілей, її здатність до концентрації зусиль при зустрічі з перешкодами і труднощами, вміння їх долати.[2;с.228]
Магістр