Зразок роботи
У підлітковому періоді відбувається становлення різних по ступені близькості відносин: є просто товариші, близькі знайомі, друзі, друг. Спілкування з ними виходить в цей час за межі школи і виділяється в самостійну важливу сферу життя. Спілкування з однолітками представляє для підлітка більшу цінність, іноді відсувається на другий план вчення і спілкування з рідними. Зазвичай першими таке віддалення дітей помічають матері.
Не оминув увагою підлітковий вік і Л. С. Виготський, який поставив нові проблеми дослідження підліткового віку – необхідність виділяти основне новоутворення у свідомості підлітка і з'ясувати особливості соціальної ситуації розвитку [12].
Л. С. Виготський писав, що якщо на початку фаза розвитку інтересів стоїть під знаком романтичних прагнень, то кінець фази знаменується реалістичним і практичним вибором одного найбільш стійкого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною життєвою лінією, що обирається підлітком [12].
Особливу увагу він звертав на розвиток мислення в підлітковому віці. Головне в ньому – оволодіння підлітком процесом утворення понять, який веде до вищої форми інтелектуальної діяльності, нових способів поведінки. За словами Л. С. Виготського, функція утворення понять лежить в основі всіх інтелектуальних змін у цьому віці [12].
Важливі зміни відбуваються і в розвитку уяви. Під впливом абстрактного мислення уява відходить у сферу фантазії, яка звертається в інтимну сферу, приховану від інших, що є формою мислення виключно для самого себе. Підліток ховає свої фантазії як сокровенну таємницю і більш охоче признається в своїх провинах, ніж виявляє свої фантазії.
Відбуваються зміни і в організації пам'яті. На перше місце виходить смислова, логічна пам'ять. Це є результат інтеграції мислення і пам'яті: пам'ять стає осмислена в куди більшій мірі, ніж у молодшого школяра.
Л. С. Виготський описав також ще два новоутворення підліткового віку – це розвиток рефлексії і на її основі розвиток самосвідомості. Розвиток рефлексії не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості, у зв'язку з виникненням самосвідомості для підлітка стає можливим і незмірно більш широке і глибоке розуміння інших людей. Розвиток самосвідомості, як ніяка інша сторона душевного життя, як вважав Л. С. Виготський, залежить від культурного змісту середовища [23].
У концепції Д. Б. Ельконіна підлітковий вік пов'язаний з новоутвореннями, які виникають з провідної діяльності попереднього періоду [10]. Навчальна діяльність справляє поворот від спрямованості на світ до спрямованості на самого себе.
Особливості розвитку підлітка виявляються в наступних симптомах:
знов виникають труднощі у відносинах з дорослими: негативізм, упертість, байдужість до оцінки власних успіхів, відхід з школи, тому головне для дитини відбувається тепер поза школою;
дитячі компанії – пошуки друга, пошуки того, хто може тебе зрозуміти;
дитина починає вести щоденник. Все це означає звернення дитини до самої себе. У всіх симптомах проглядається питання «Хто я?» [71, с. 97].
Незважаючи на те, що традиційно підлітковий вік зв'язується зі статевим дозріванням, Д. Б. Ельконін вважає, що самозміна виникає і починає усвідомлюватися спочатку психологічно внаслідок розвитку навчальної діяльності і лише підкріплюється фізичними змінами [24]. Це робить поворот до себе ще більш інтимним.
У підлітковому віці починають формуватися елементи теоретичного мислення. Зрозуміло, далеко не всі підлітки досягають однакового рівня в розвитку мислення. В цілому для мислення підлітка характерно:
усвідомлення власних інтелектуальних операцій і управління ними;
більш контрольованою і керованою стає мова;
інтелектуалізація процесів сприйняття;
формування установки на роздуми [17].
Істотним показником неповноцінного засвоєння теоретичних знань є невміння підлітка вирішувати задачі, що вимагають їх використання з геометрії, фізики, математики – діти не бачать в перетворенні даних задач відомого способу, закону, правила, теореми. Тому частий дефект у вченні підлітка – вербалізм і формалізм у засвоєнні знань. Інший поширений дефект самостійної роботи молодших підлітків – установка на запам'ятовування, а не на розуміння матеріалу, і звичка заучувати його шляхом багаторазового повторення. Це приносить величезну шкоду, тому що в отроцтві пам'ять розвивається у напрямі інтелектуалізації, як і інші процеси – сприйняття, увага, емоції.
Центральну роль у становленні особистості відіграє так званий образ тіла. Швидкість, з якою відбуваються соматичні зміни, ламає дитячий образ і вимагає побудови нового тілесного «Я». Ці зміни прискорюють зміну психологічних позицій, яку повинен здійснити підліток; наступ фізичної зрілості, очевидне і для самого підлітка, і для його оточення, робить неможливим збереження дитячого статусу .
Дослідження показують, що в цей час різко зростає рівень тривожності, заклопотаності і незадоволеності щодо своєї зовнішності.
У підлітковий вік відбуваються значні зміни в самих різних сферах психіки. Зокрема, важливі зміни стосуються мотивації, в якій на перший план виходять мотиви, пов'язані зі світоглядом, з планами майбутнього життя. У цьому віці засвоюється більшість моральних зразків, починається процес самовизначення.
У підлітковому віці, коли дитина активно прагне до спілкування з однолітками і дорослими, шукає своє місце в соціальній дійсності, суспільно-корисна діяльність стає тією зоною найближчого розвитку, яка включає підлітків в якісно нові відносини із суспільством.
Найістотніші зміни відбуваються в підлітковому віці в особистісній сфері. Перше, що тут кидається в очі – це формування рис дорослості [41].
Прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що ніякого місця в системі відносин з дорослими дитина ще зайняти не може, і він знаходить своє місце в дитячому співтоваристві. Для підліткового віку характерне панування дитячого співтовариства над дорослим. Тут-то складається нова соціальна ситуація розвитку. Ідеальна форма – те, що дитина освоює в цьому віці, з чим вона реально взаємодіє, - це область моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми однолітками – провідний тип діяльності в цей час. Саме тут освоюються норми соціальної поведінки, норми моралі, тут встановлюються відносини рівності і поваги один до одного. Якщо підліток у школі не може знайти системи задовольняючого його спілкування, він часто йде зі школи, зрозуміло, частіше психологічно, хоча і не так вже рідко і буквально.
Розширюється в підлітковому віці і зміст поняття вчення. У нього вноситься елемент самостійної інтелектуальної праці, спрямованого на задоволення індивідуальних інтелектуальних потреб, які виходять за рамки навчальної програми. Придбання знань для частини підлітків стає суб'єктивно необхідним і важливим для підготовки до майбутнього [20].