РОЗВИТОК САМОСТІЙНОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ (ID:172127)

ВСТУП Інтенсивне впровадження ідей розвивального навчання у сучасній школі активізує необхідність дослідження різних детермінант розвитку пізнавальних процесів учнів початкових класів. Початкова школа має створити умови для повноцінного оволодіння дітьми загальнопізнавальними вміннями та навичками, самовираження в різних видах діяльності, що сприятиме їх психічному розвитку. Згідно з концепцією Л.С. Виготського, в основі психічного розвитку дитини лежить зміна різних типів її діяльності, котрі вона реалізує у спілкуванні з дорослими [3]. Кожному віковому періоду життя дитини відповідає особливий тип діяльності, який визначає виникнення і розвиток готових психічних новоутворень даного віку. Дослідження вітчизняних вчених (О.М.Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, Л.С.Виготського та ін..) показали, що від характеру провідної діяльності, тобто діяльності, розвиток якої зумовлює основні зміни в психічних процесах, психологічних особливостях особистості дитини на даній стадії розвитку, залежать основні психологічні новоутворення (здібності) дитини у певному віковому періоді. Для молодшого шкільного віку провідною є навчальна діяльність, при виконанні якої дитина засвоює основи теоретичної свідомості і мислення людей. Але до перших класів середньої школи у нашій країні йдуть шестирічні діти. Тому необхідно пам’ятати, що, досліджуючи рівень розвитку психічних процесів шестирічних дітей, Д.Б. Ельконін дійшов висновку, що для дітей цього віку джерелом їхнього пізнавального розвитку є саме гра. Психолог радить пам’ятати про те, що у шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення (переважає наочно-образне), уваги (низький рівень стійкості), пам’яті (домінує мимовільна) та інших психічних процесів. Саме тому під час організації навчального процесу дітей цього віку Ельконін Д.Б. радить використовувати гру, яка буде сприяти їхньому пізнавальному розвитку, розвивати ініціативу та творчість. Початок навчання у школі для багатьох дітей пов’язаний із значним навантаженням, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей молодшого шкільного віку до засвоєння знань, умінь та навичок, визначених змістом програми. Успішність учнів початкової школи забезпечується шляхом цілеспрямованого формування й розвитку їхньої пізнавальної активності й самостійності. Це питання турбувало багатьох вчених минулого. Зокрема, розвиток самостійності, як один із шляхів пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку розглядають у своїх дослідженнях такі науковці, як О.Декролі, Д.Б.Ельконін, Г. А. Цукерман, Н. В. Єлізарова Г.Б.Рогова, Б.П.Єсипов, Т.С.Панфілова, І.Ю.Кулагіна та інші. Об’єктом дослідження виступає процес розвитку самостійності дітей у молодшому шкільному віці. Предметом дослідження є особливості розвитку самостійності молодших школярів. Мета нашого дослідження – на основі теоретичного аналізу психологічної та педагогічної літератури та шляхом експериментальних досліджень визначити особливості розвитку самостійності дітей молодшого шкільного віку. Гіпотеза: Рівень розвитку самостійності молодших школярів можна підвищити, якщо систематично використовувати методи, які сприяють розвитку самостійності учнів: творчі завдання, ігри, індивідуальні завдання тощо. Завдання дослідження: 1. Здійснити теоретичний аналіз літератури з проблеми розвитку самостійності молодшого школяра. 2. Визначити психологічні особливості молодшого шкільного віку. 3. Розробити систему критеріїв розвитку самостійності. 4. Провести констатувальний експеримент. 5. Розробити практичні рекомендації щодо розвитку самостійності у молодшому шкільному віці. Теоретико-методологічні засади дослідження: вивчення центральних психологічних новоутворень у молодших школярів (Л.С. Виготський, Д. Б. Ельконін); розвиток теоретичного мислення (В.В. Давидов), рефлексію (А.З. Зак, В.И. Слободчиков, А.В. Захарова, М.Е. Бауманова та інші); вміння вчитися (Г.А. Цукерман), контроль як компонент учбової діяльності (Т.А. Матис, Е. Е. Кравцова та інші); довільність та усвідомленість пізнавальних процесів та поведінки (Л.А.Венгер, Н.Г.Салмана, О.Г. Филимонова). Методи дослідження: Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези нами були використані загальнонаукові методи теоретичного рівняння (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), організаційні методи (порівняльно-психологічні дослідження), методи емпіричного дослідження (експериментт, спостереження), статистичні методи обробки отриманих даних.