Еріх Фром та ''втеча від свободи'' (ID:179150)

1.1.Філософсько-психологічні погляди Еріха Фрома Соціальний психолог, психоаналітик і філософ Еріх Фром (1900-1980) народився в Німеччині, в ортодоксальному єврейському сім'ї. Е. Фром – представник неофрейдистського крила Франкфуртської школи. Після приходу Гітлера до влади виїхав спочатку до Женеви, а потім в Нью-Йорк. Проблеми людини Е. Фром розглядає не тільки як психоаналітик, але і як філософ, він ставить питання про сутність людини, про сенс її буття, про причини хвороби буржуазного суспільства і про ідеальне суспільство майбутнього. Е. Фром – автор терміну «суспільство споживання». Більшість авторів вважає, що в історію філософії Е. Фром ввійшов як один із найвідоміших представників неофройдизму, прихильники якого «відстоювали тенденцію реформи класичного психоаналізу на засадах обмеження біологізму та механіцизму З. Фройда через доповнення його доктрини досягненнями суспільних наук, зокрема соціальним вченням К. Маркса». Деякі ж дослідники стверджують, що Е. Фрм розробив власну філософську систему, яка виходить за межі неофройдистської течії. Без сумніву, мислителю належить багато оригінальних концепцій та ідей, в тому числі щодо проблеми свободи. Е. Фром сконцентрував увагу на суперечності людського існування, розрізняючи при цьому такі дихотомії: патріархальний та матріархальний принципи організації життя людей; авторитарну та гуманістичну свідомість; протилежні типи характеру; володіння та буття як два способи життєдіяльності індивіда. Його вчення стало синтезом психоаналітичних, екзистенціальних і марксистських ідей, через які він прагнув знайти способи вирішення дихотомій людського існування. 2.1. Соціально-психологічний аспект проблеми свободи у роботі Е. Фрома „Втеча від свободи” Еріх Фром стверджував, що кожна людина активно намагається уникнути свободи (цей термін не слід плутати з правом вибору і політичними свободами). Але чим же пояснити це втеча від свободи? Чому люди відмовляються бути вільними? Е. Фром погоджувався з загальноприйнятою думкою, що для того, щоб бути вільною, особистості перш за все необхідна свобода від зовнішньої влади. При цьому психолог вважав, що в кожній людині безперервно відбуваються різні психологічні процеси, що обмежують це почуття, і, щоб досягти справжньої свободи, їх потрібно побороти. Для Е. Фрома свобода означає незалежність і вміння людини розраховувати тільки на себе в будь-якому сенсі, а це може вести до самознищення, ізоляції та відчуження від суспільства. У найбільш екстремальних проявах справжня свобода навіть призводить до психічних захворювань. Згодом Е. Фром дійшов висновку, що оскільки бути вільним людині психологічно надзвичайно важко, вона усіма силами намагається цього уникати - так виникла його знаменита концепція втечі від свободи. Вчений виділив три основні механізми втечі від свободи: 1. Авторитаризм означає підпорядкування чужій владі заради здобуття сили, якої не має індивідуальне «Я», наприклад підпорядкування учня вчителеві, військовослужбовців – командуванню, громадян – державі. Екстремальними формами такої поведінки є садизм і мазохізм. При мазохістській формі авторитаризму людина стає занадто безпорадною та залежною. Садистська форма характеризується експлуатацією інших, домінуванням і контролем над іншими людьми. Психоаналітик Е. Фром стверджував, що у одного і того ж індивідуума зазвичай присутні обидві тенденції.