Зразок роботи
ВСТУП
Система реформування освіти в Україні ставить своїм завданням формування високо інтелігентної, внутрішньо-вільної і свідомої особистості, здатної розв’язувати соціальні та економічні проблеми молодої суверенної держави. Його реалізація можлива за умови організації особистісно-орієнтованого навчання, кінцевою метою якого є максимальне розкриття індивідуальних можливостей та самоактуалізація особистості кожного, створювання умов для якомога повнішої реалізації інтелектуального й духовного потенціалу дитини.
Причина виникнення неуспішності у кожного окремого учня своєрідна і пов’язана як з його індивідуальними рисами, так і з особливостями його взаємодії з оточенням. Важливим є вивчення чинників неуспішності учнів саме в початковій школі, де закладаються основи знань, умінь і навичок, необхідних для подальшого успішного навчання.
Це зумовлено тим, що молодший шкільний вік є найбільш сензитивним для здійснення впливів на особистість дитини з боку дорослих, і саме в цей період формуються такі важливі психічні новоутворення, як довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія і самоконтроль. Тому результати навчальної діяльності (успішні чи неуспішні) мають визначальний вплив на формування «Я-образу» учня. Це дає підставу вважати, що навчальних невдач та їх негативних впливів на формування особистості дитини найпростіше подолати саме в молодших класах.
Дослідженням психологічних чинників неуспішності учнів початкових класів у традиційній системі навчання займались Б.Г. Ананьєв, Т.Ю. Андрущенко, Ю.К. Бабанський, Н.А. Бастун, Б.Н. Боденко, В.В. Волошина, Ю.З. Гільбух, О.Д. Главінська, С.М. Зінченко, Т.Д. Ілляшенко, З.І. Калмикова, Н.В. Карабекова, І.Ю. Кулагіна, Н.П. Майорова, Н.О. Менчинська, Г.Б. Моніна, М.Й. Мурачковський, Л.С. Славіна, Л.М. Співак, Р.В. Овчарова та інші. Ними встановлено, що неуспішність визначається як об’єктивними причинами (умови життя, невірно організоване спілкування з учнем, формалізм вчителів та батьків у ставленні до навчання дітей, педагогічна занедбаність, психотравмуюча ситуація), так і суб’єктивними причинами (рівень розумового розвитку дитини, ставлення самого учня до навчальної діяльності, інфантилізм школяра, слабкий стан фізичного здоров’я, несформованість мотивів навчання, низька самооцінка учня).
Але, у зв’язку з реформуванням системи освіти в Україні, її переходом на 12-бальну систему оцінювання застосування таких термінів, як «невстигання», «невстигаючий», недоречно. Сучасна дослідниця Є.Р.Чернишова відмічає, що принципово новою є базова засада – у нас більш немає невстигаючих учнів. У нас є діти, які опанували навчальним матеріалом на певному рівні: низькому, середньому, достатньому або високому. Але ж це ні в якому разі не означає, що у школярів немає проблем у навчанні. Дослідники (Н.А. Бастун, Ю.З. Гільбух, Л.В. Дзюбко, І.В. Дубровіна, Т.Д. Ілляшенко, Н.П. Локалова, Н.Г. Лусканова, Р.В. Овчарова, Ю.О. Приходько, Л.М. Співак) зазначають, що для успішного подолання труднощів навчання необхідно насамперед визначити джерела та причини виникнення цих труднощів, це дає змогу подальшої корекційно-розвивальної роботи психолога й педагога.
Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми та практика роботи школи свідчать, що такий важливий аспект, як комплексна психолого-педагогічна корекція неуспішності молодших школярів, недостатньо досліджена, а вчителі та психологи початкових класів мають потребу в сучасних науково-обґрунтованих рекомендаціях у цій галузі. Важливою є проблема визначення критеріїв шкільної успішності/неуспішності.
Об’єкт дослідження – процес виникнення шкільної неуспішності у сучасній школі.
Предмет дослідження – психологічна структура шкільної неуспішності та шляхи її психолого-педагогічної корекції.
Мета дослідження – визначити шляхи, спрямовані на подолання шкільної неуспішності.
Гіпотеза нашого дослідження, суть якої полягає у тому, що неуспішність учнів значно скоротиться, якщо у процесі навчання використовувати такі методи стимулювання навчального матеріалу, як методи емоційного стимулювання, створення ситуації успіху в навчанні, сприятливого морально-психологічного мікроклімату, заохочення.
У даній роботі я ставлю за мету дослідити такі завдання:
1) теоретично дослідити сутність «шкільної неуспішності» та «причин неуспішності»;
2) з’ясувати психологічні особливості та мотиви навчальної діяльності у молодшому шкільному віці;
3) вивчити зарубіжну практику контролю успішності учнів;
4) експериментально дослідити значення стимулювальної діяльності у подоланні неуспішності;
5) запропонувати шляхи попередження неуспішності.
Ми вважаємо, що дана робота сприятиме кращому розумінню головних проблем неуспішності, і визначить шляхи і методи, які сприятимуть вирішити цю непросту, але вкрай важливу і болісну проблему.
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НЕУСПІШНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Поняття шкільної неуспішності
Проблему неуспішності.......
Магістр