Зразок роботи
Вступ
Егоїзм — це не означає жити так, як хочеш, це вимога до інших — жити так, як ви цього хочете. Оскар Уайльд
Описуючи егоїстичну особистість, ми говоримо про людину, котра ставиться до себе позитивно у будь-якому випадку, яка ігнорує все, що нездатне служити задоволенню її особистих потреб та інтересів, яка є байдужою до всього, що не входить до вузького кола її власних цілей. Для егоїста всі люди, весь світ це лише матеріал, який можна використати на власну користь. Тобто в порівнянні з суспільством більш значущою для такої людини є вона сама. Одночасно егоїзм може розглядатися як механізм, що спонукає людину до дії, він торкається причин подій та мотивів поведінки.
Розгляд проблеми егоїзму як соціального феномена був би неповним без врахування людських потреб та інтересів, що відіграють велику роль у життєдіяльності як окремих індивідів, так і їхніх спільнот, об’єднань, асоціацій. Потреби й інтереси визначають основні напрямки людської активності в різноманітних сферах та межах.
Щоб задовольнити власні потреби індивід вступає у відносини з іншими, які служать лише засобом для досягнення власної бажаної мети. Вступаючи у відносини, люди використовують різні засоби комунікації, важливим процесом є конфлікт, що може виникнути під час спілкування. В ході конфлікту кожна з сторін проводить свою лінію поведінки, яка може залежати від багатьох суб’єктивно-психологічних факторів. К. Томас спробував описати типи поведінки людей в конфліктних ситуаціях, опираючись на двовимірну модель регулювання конфліктів, базовими вимірами якої є кооперація, що пов’язана з увагою до інтересів інших людей, що залучені до конфлікту, та наполегливість, для якої властивий акцент на особистих інтересах.
Згідно цих вимірів К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
- конкуренція (змагання); - пристосування; - компроміс;
- ухилення; -співробітництво.
Спеціалісти в області соціології конфлікту стверджують, що необхідним є застосування всіх п’яти практик (стилів) – суперництва, співробітництва, компромісу, ухилення та пристосування – залежно від конкретних умов конфліктної ситуації. Згідно теми наукової роботи, доцільним буде зосередити увагу на стилі «суперництво», яке є агресивною стратегією захисту в конфліктних ситуаціях і полягає в нав'язуванні протилежній стороні вигідних тільки для себе умов. Суперництво бачить результат протистояння тільки в перемозі над суперником, тому сторони не можуть мати загальних цілей і інтересів, боротьба ведеться жорстко. Може нести позитив тільки за умови, якщо його результат сприятиме прогресу, стимулюватиме розвиток. В описі цієї практики спостерігаються тенденції, притаманні для явища егоїзму, тому далі ми будемо проводити паралелі та шукати взаємозв’язок.
Магістр