Зразок роботи
1.1 Розвиток особистості у підлітковому віці
Основи розуміння закономірностей розвитку в підлітковому віці у вітчизняній психології закладені в роботах Виготського Л.С. [8], Ельконіна Д.Б. [6], Драгунової Т.В. [11], Божович Л.І [3] та ін.
Вивчення підліткового періоду онтогенезу надає найбільші можливості для визначення умов та механізмів становлення зростаючої дитини як особистості. Як правило, перехід від дитинства до дорослості протікає гостро і часом драматично.
Радянський педагог і психолог Фельдштейн Д.І. [27, с.21] зазначає: «З одного боку, для підліткового періоду показові негативні напрямки, такі як дисгармонія особистості, згортання і зміна усталених інтересів дитини, протестуючий характер поведінки дитини по відношенню до дорослих. З іншого боку, підлітковий вік відрізняється великою кількістю позитивних факторів – самостійність дитини зростає, більш змістовними стають усі відносини з дорослими та іншими дітьми, змінюється та значно розширюється сфера діяльності дитини, розвивається відповідальне ставлення до себе, до інших людей. Головною відмінністю цього періоду є вихід дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій складається його свідоме ставлення до себе як члену суспільства».
Головною характеристикою підліткового віку виступає його суперечливість, яка зумовлює ряд проблем. Одна з таких проблем полягає в питанні – чи є цей вік стабільним або критичним. Бюлер Ш., Божович Л.І. підлітковий вік розглядають як безперервну кризу. Ельконін Д.Б., Еріксон Е. [22] вважають, що підлітковий вік є стабільним та відділеним кризами від інших віків.
Ще однією проблемою, пов'язаною з суперечливістю підліткового віку виступають розбіжності у визначенні його хронологічних меж. Шарлотта Бюлер [15] визначала підлітковий вік за умовою статевого дозрівання (пубертатності). На її думку, психологічні симптоми перехідного віку, з'являються вже в 11-12 років, потім наступає пубертатна стадія (12-17 років). Бюлер виділяла 2 фази підліткового віку: негативну і позитивну. Негативна фаза триває з 11 до 13 років у дівчаток, а у хлопчиків припадає на вік з 14 до 16 років.
На думку Каменської Е.Н. [14, с.151], «підлітковий вік – це вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, бурхливої активності, ентузіазму, ініціативності, прагнення до ризику, небезпеки». Такі вольові риси, як наполегливість, завзятість у досягненні мети набувають помітний розвиток у підлітковому віці. На ряду з цим для підліткового віку характерні: імпульсивність, збудливість, котра легко переходить в запальність, неврівноваженість. Часто негативні емоційні пориви не компенсуються належною мірою відповідними центрами гальмування. В підлітковому віці дії передують думкам. У підлітків дуже бурхливо розвиваються почуття, в той же час їх емоційні переживання набувають відому стійкість.
У цьому віці вирішальне значення набуває прагнення дітей знайти своє місце в суспільстві. Як вважає Каменська Е.Н. [14], «дане прагнення – це провідний мотив поведінки підлітків, для котрих характерний розвиток громадської активності, яскраво виражене бажання грати певну роль у колективі. Це сприяє появі у підлітка бажання зрозуміти, що являє він сам, пробуджує критичне ставлення до себе і до інших».
В підлітковому віці дитина постійно намагається випробувати, «чого може домогтися». Звідси витікає протиставлення себе іншим людям, але найчастіше воно негативне. Результатом такого протиставлення є те, що дитина може досить часто ображати оточуючих людей тільки тому, що хоче випробувати власну незалежність.
Негативізм, упертість підлітка, бажання наполягти на своєму – це своєрідні вправи спрямовані на пізнання своїх можливостей. Кожна перемога та кожна поразка – це капітал самосвідомості підлітка.
За словами Бадмаєва Б.Ц., «підлітковий вік найважчий для вчителів і батьків, найкритичний для самих підлітків. Девіантна поведінка підлітків приносить багато турбот не тільки безпосереднім вихователям – учителям, але й всій виховно-освітній і правоохоронній системі. Девіантна поведінка сприяє появі проблем, пов’язаних з медициною (нервово-психічні розлади підлітків, наркоманія, сексуальні відносини» [5].
Вчений Краківський А.П виділяє 5 вікових особливостей підлітка [17]:
1. Потреба в гідному становищі у родині та в колективі однолітків;
2. Швидка стомлюваність;
3. Бажання мати справжнього друга;
4. Бажання уникнути будь-якої ізоляції;
5. Інтерес до питання про «співвідношення сил» у класі;
6. Відмежування від усього дитячого;
7. Відсутність авторитету до дорослих;
8. Неприйняття необґрунтованих заборон;
9. Пильна увага до промахів вчителів;
10. Переоцінка своїх можливостей, які будуть реалізовуватися у віддаленому майбутньому;
11. Відсутність пристосування до невдач;
12. Відсутність пристосування до положення «гіршого»;
13. Схильність до мріянь;
14. Боязнь наруги над мрією;
15. Яскраво виражена емоційність;
16. Слова повинні відповідати вчинкам;
17. Підвищений інтерес до спорту, активного життя;
18. Захоплення музикою й кіномистецтвом.
Отже, індивідуально-вікові особливості підлітків обумовлені:
1. Біологічного особливостями розвитку організму;
2. Культурно-історичним середовищем;
3. Умовами навчання й виховання;
4. Резервами індивідуального розвитку [4, с. 44-45].
У підлітковому віці зростає цинізм, брутальність, жорстокість, агресивність. Але за цими зовнішніми проявами у підлітків криються глибинні внутрішні переживання – тривожності, страху, невпевненості, самотності. Наслідком почуття самотності є втрата зростаючими людьми почуття відповідальності, інфантилізм, егоїзм, духовна спустошеність. Реакція емансипації викликає саме ці нові негативні придбання.
Як відзначає Личко А. Є. реакція емансипації – це «прагнення підлітків звільнитися від опіки, контролю, заступництва старших – рідних, вчителів, наставників, старшого покоління взагалі» [19, с.114].
Відносини підлітка з батьками і конфліктність цих відносин, пов'язана з прагненням підлітка звільниться від батьківської опіки і контролю. Дане явище залежить від багатьох факторів, серед них:
1) умови, які пов'язані з матеріальним становищем сім'ї, психологічною атмосферою всередині, стилем виховання, рівнем освіти, соціальним становищем батьків;
2) індивідуальні особливості, які були сформовані до цього часу.
Реакція емансипації – процес, який стосується різних аспектів соціальних відносин. Кон І.С. [16] виділив 3 види емансипації підлітків (мал.1).