Зразок роботи
2.5. Взаємозв’язки агресивності із особистісними особливостями підлітків із середнім рівнем самооцінки
Для виявлення взаємозв’язків агресивності із особистісними особливостями у групі підлітків із середнім рівнем самооцінки проведено кореляційний аналіз за критерієм Пірсона при р<0,05 (додаток Д.1). Виявлено, що показники за шкалою почуття провини у цих підлітків прямо корелюють із показниками за шкалою невротичності (r=0,63) (рис. 12).
Рис. 12. Взаємозв’язки показників за шкалою почуття провини із показниками за шкалами інших особистісних особливостей у групі підлітків із середнім рівнем самооцінки
Ці результати свідчать про те, що схильність підлітків із середнім рівнем самооцінки до почуття провини прямо пов’язана із їхньою схильністю до невротичного синдрому астенічного типу із психосоматичними порушеннями, наприклад, такими, як стомлюваність, труднощі із засинанням, постійне відчуття напруги та млявість.
Показники за шкалою образи у підлітків із середнім рівнем самооцінки обернено корелюють із показниками за шкалами самоконтролю (r=-0,65), довірливості (r=-0,57) та відкритості (r=-0,57) (рис. 13).
На думку А. Бандури [7, 8], агресія – це поведінка, яка засвоюється в процесі соціалізації особистості через спостереження відповідного способу дій та соціальне підкріплення. В процесі життя людина постійно навчається агресивним діям. При цьому, чим частіше вона їх використовує, тим досконалішими стають ці дії.
У нормі агресія носить оборонний характер і служить виживанню, виступає джерелом активності індивіда, його творчого потенціалу і прагнення до досягнень. Людині просто необхідно вміти розпізнавати різні прояви агресії та сублімувати їх в різних формах діяльності – бізнесі, навчанні, спорті, творчості тощо.
З іншого боку, агресивність – це усвідомлювана чи не усвідомлювана схильність до агресивної поведінки, властивість особистості, стан, цілеспрямована руйнівна поведінка, що полягає в наявності деструктивних тенденцій, з метою нанесення шкоди тій чи іншій особі [36]. Це будь-яка форма поведінки, націлена на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного звернення.
Агресивність має комплексну багатофакторну обумовленість. Факторами формування та розвитку агресивності є:
• дефекти соціалізації;
• негативний вплив масової культур;
• загальні дефекти в психічній саморегуляції індивіда;
• генетичні аномалії;
• рання емоційна депривація (недостатність позитивних емоцій в ранньому дитинстві);
• жорстоке ставлення дорослих;
• суворе ставлення батьків і найближчого оточення;
• особливості ендокринно-гуморальної організації [35].
Окрім деяких біологічних передумов, у формуванні агресивності істотну роль відіграє научіння, так званий «агресивний тренінг». Агресивність залежить від того, які стимули середовища людина відносить до надпорогових впливів, які вимагають загальної емоційної агресивної реакції. Агресією реагують на ситуації, які загрожують базовим цінностям людини.
Магістр