Зразок роботи
ВСТУП
Розвиваються інформаційні технології охоплюють багато сфер діяльності людини, в тому числі і психологічну діагностику.
Виникнення і становлення комп'ютерної психодіагностики як міждисциплінарного напряму, що вимагає знань і умінь, як в галузі інформатики, так і в області психології, є закономірним підсумком інформаційної революції, яка відбувається у нашому суспільстві останні 15 років.
В даний час швидкий розвиток інформаційних технологій впливає на стиль і методологію роботи психологів, сприяючи створенню і практичному використанню психодіагностичного інструментарію, розробці принципово нових видів експериментів і методик роботи з психологічної інформацією на базі сучасної обчислювальної техніки. Більш того, в практичній психології відбувається поступовий перехід комп'ютерних технологій з області допоміжних в сферу обов'язкових засобів, аналогічно тому, як це вже сталося в багатьох сферах практики.
1. Психодіагностика як наука і практична діяльність
1.1 Предмет психодіагностики
Психодіагностика - це область психологічної науки і одночасно найважливіша форма психологічної практики, яка пов'язана з розробкою і використанням різноманітних методів розпізнавання індивідуальних психологічних особливостей людини.
Відповідно до сучасного загальнонауковому поданням, під терміном "діагностика" мають на увазі розпізнавання стану певного об'єкта або систем шляхом швидкої реєстрації його істотних параметрів і наступного віднесення до певної діагоностіческой категорії з метою прогнозу його поведінки та прийняття рішення про можливості впливу на цю поведінку в бажаному напрямку [10] .
Відповідно, про психодіагностику ми говоримо тоді, коли мова йде про особливого роду об'єктах діагностичного пізнання - про наділених психікою конкретних людях.
Перехід від поверхневих, спостережуваних симптомів і ознак до діагностичного висновку в науковій психодіагностики вимагає застосування особливих методик і процедур - вимірювальних тестів і якісно-кількісних експертних шкал. Таким чином, до основних понять психодіагностики слід, насамперед, віднести: діагностичні ознаки і діагностичні категорії.
Ознаки відрізняються тим, що їх можна безпосередньо спостерігати і реєструвати. Категорії приховані від безпосереднього спостереження (латентні змінні). Особлива складність психологічної діагностики полягає в тому, що між ознаками і категоріями не існує строгих взаимнооднозначное зв'язків. Для однозначного висновку одного симптому недостатньо. Потрібно проаналізувати комплекс симптомів за допомогою тестів.
Тест в психодіагностики - це серія однотипних стандартизованих коротких випробувань, яким піддається випробуваний [7]. Різні тестові завдання покликані виявити у випробуваного різні симптоми, пов'язані з тестованим прихованим фактором. Сума результатів цих коротких випробувань говорить про рівень вимірюваного фактора.
Таким чином, сучасне поняття "психодіагностики" тісно пов'язане з поняттям психологічне тестування, але не зводиться до нього, так як крім тестових існують експертні (клінічні) психодіагностичні методики. Найбільш ефективно на практиці використовувати, взаимодополняя один одного, обидва ці підходи.
Стандартизовані кількісні тести ефективніше в тих випадках, коли потрібно отримати хоча б наближені дані про цілу групу людей в найкоротші терміни і при цьому прийняти строгоальтернатівное рішення, що вимагає кількісного обґрунтування своєї надійності (прийняти або не прийняти на роботу, дати відгул або поставити на чергування). Крім того ці тести краще захищені від можливих методичних помилок.
Експертні методи більш ефективні в руках досвідчених, професійно - підготовлених психодиагностов - психологів. Вони дозволяють глибше і точніше проникнути в унікальну життєву ситуацію окремого конкретної людини, але вимагає набагато більше часу на індивідуальну роботу з ним. Особливо ефективні експертні методи тоді, коли за їх результатами сам психолог - діагност надає психологічну допомогу, проводить психокоррекцию, психотерапію, тренінг та інші види психологічного втручання.
Психологічний діагноз складається не з одного слова - назви типу особистості або хвороби, а має розгорнутий і комплексний характер. У сучасній психодіагностиці психологічний діагноз практично не тільки не зводиться до фіксації, але навіть не пов'язаний з прогнозом можливих психічних захворювань. Він може бути поставлений будь-якій здоровій людині і означає не віднесення до якоїсь однієї заданої категорії або типу особистості, а структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильових рис і мотивів особистості [1]. Наприклад, сюди може входити констатація у одного і того ж людини одночасно таких особливостей: високого рівня розвитку креативності, середнього рівня вербального інтелекту, зниженого рівня здатності концентрації уваги на тлі провідної мотивації досягнення соціального успіху і т.п. Звичайно, психологічний діагноз має сенс не сам по собі, а для психологічного прогнозу поведінки і майже завжди містить у собі прогноз в явному або неявному вигляді.
Особливе значення для психодіагностики має поняття - норма. У психодіагностику слід розрізняти як мінімум два різних види норм: статистичні та соціокультурні. Перший вид частіше застосовується для оцінки стильових та мотиваційних рис. Другий вид - для оцінки здібностей і досягнень.
Статистична норма - це середній діапазон на шкалі вимірюваного властивості [2]. Нормою тут вважається близькість значення властивості до того рівня, який характеризує статистично середнього індивіда.
Соціокультурний норматив - це рівень властивості, який явно або неявно вважається в суспільстві необхідним [12].
Узагальнюючи вищевикладене можна зробити висновок, що психодіагностика - це розпізнавання психічного стану чи інших психічних (психологічних) параметрів людини і подальше співвіднесення їх із соціокультурними та статистичними нормативами з метою постановки діагнозу і подальшого прогнозу його поведінки.
Магістр