Зразок роботи
Вступ
Проблема креативності надає дослідникам хороший шанс для прояву власних здібностей до творчості.
Ще в 60-х рр.. було описано більше 60 визначень креативності та, як зазначав автор відповідного огляду Л.Т. Репуччі, «їх кількість зростає з кожним днем». Кількість визначень креативності, що накопичилося до теперішнього часу, вже важко оцінити. Як відзначають дослідники, процес розуміння того, що таке креативність, сам вимагає креативного дії.
Таким чином, крім наукового інтересу, креативність представляється вченим ще й важливим чинником прогресу людства і навіть його тотального виживання. Розуміння цього факту змушує їх інтенсифікувати свої дослідження в даній області і вести пропаганду ідеї креативного образу мислення.
1. Структура креативності
Згідно з психологічним словником, під креативністю слід розуміти творчі можливості (здібності) людини, які можуть проявлятись у мисленні, почуттях, окремих видах діяльності. Вони характеризують особистість в цілому або її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення.
Креативність (лат. сreation - творення, створення) - поняття, що включає в себе минулі, супутні і наступні характеристики процесу, у результаті якого людина (група людей) створює щось, що не існувало раніше.
Креативність розглядається, як правило, з трьох сторін: як процес творчості, як його продукт і як властивість особистості. Л.І. Шрагіна, М.І. Меєрович доповнюють - креативне середовище. Цей термін тісно пов’язаний з теорією Д. Гілфорда, який виокремлював у ній оригінальність, швидкість, гнучкість.
На креативність впливають ряд чинників, зокрема: індивідуальні риси; мотивація; зовнішнє середовище; стиль мислення; система; знання; культура; інтелект.
Дослідження, проведені В. Дружиніним і Н. Хазратовою, показали, що розвиток креативності проходить щонайменше дві фази.
Перша фаза. Розвиток «первинної креативності » як загальної творчої здібності, неспеціалізованої щодо відповідної галузі людської життєдіяльності. Сенситивний період цього етапу наступає у 3-5 років. У цей час наслідування дитини значущому дорослому, як креативному взірцю, є основним механізмом формування креативності. Можливо також, що на якийсь період креативність переходить у латентний стан (феномен «дитячої творчості »).
Друга фаза. Підлітковий і юнацький вік (від 13 до 20 років). У цей період на основі «первинної креативності » формується «спеціалізована креативність»: здібність до творчості, пов’язана з відповідною сферою людської діяльності, як її «зворотна сторона» - доповнення й альтернатива. На цьому етапі особливу, значущу роль відіграє «професійний» взірець, підтримка сім`ї і ровесників.
Головне, юнаки визначають для себе «ідеальний взірець» творця, якого прагнуть наслідувати (аж до ототожнення).
Друга фаза завершується запереченням власної наслідувальної продукції і негативним ставленням до колишнього «ідеалу».
Індивід або затримується на фазі наслідування назавжди, або переходить до оригінальної творчості (В. Дружинін).
У рамках креативності виокремлюють оригінальність, або здібність надавати незвичні відповіді; семантичну гнучкість, тобто уміння виявляти різні способи використання предмета; образну гнучкість, тобто здібність бачити нові властивості об’єкта; семантичну спонтанність, тобто легкість виникнення різноманітних ідей (В.Д. Шадріков).
Більшість дослідників розглядає креативність як особистісну характеристику індивіда (якість, особливість, здібність).
Терміном «креативність» у психологічних дослідженнях позначається комплекс інтелектуальних й особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблем, генеруванню великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх рішенню.
На відміну від креативності, творчість - людська діяльність, яка має на меті створення чогось нового. Може розглядатись з позиції об’єктивного аналізу (соціологічного, аксіологічного) як створення нових цінностей, примноження об’єктів культури. З психологічної точки зору під творчістю розуміється не тільки процес створення принципово нового, але й діяльність, яка передбачає відкриття нового для даного індивіда, розв’язання задачі, що постала перед ним вперше.
Одне з найпоширеніших визначень творчості - визначення за продуктом чи результатом. Під творчістю у даному випадку розуміється усе, що приводить до створення нового.
Креативність розглядають як характеристику творчого потенціалу особистості.
При оцінці креативності враховуються такі її характеристики (А.І. Савенков):
продуктивність - здатність до продукування максимально великої кількості ідей. Цей показник не є специфічним для творчості, але зрозуміло: чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них найбільш оригінальних;
гнучкість - здатність переходити від одного класу явищ до іншого, часто дуже далеко за змістом. Творча людина, безумовно, повинна вміти гнучко змінювати і стратегію, і тактику дослідницького пошуку;
оригінальність - здатність висувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від широкого загалу;
рівень «розробки» ідеї. Творчі особистості умовно можуть бути поділені на дві категорії: одні вміють краще продукувати оригінальні ідеї, інші - детально, творчо розробляти існуючі.
Креативність - особистісна якість, що базується на розвитку вищих психічних функцій, коли творчість, як автоматизована навичка, включається у всі види діяльності, поведінки, спілкування, контакту із середовищем.
У процесі формування креативності відбувається злиття свідомості і підсвідомості у деяку нову форму - надсвідомість. Надсвідомість інтегрує в собі найбільш узагальнені механізми протікання творчого процесу у згорнутому вигляді, коли в самому акті сприйняття відбувається трансформація об’єкта в художній образ, відкриття закономірності або рішення проблеми.
Креативність проявляється в успішному здійсненні всіх трьох фаз - вмінні самостійно бачити і ставити проблеми (підготовча), знаходити їх рішення (пошукова) і творчо втілювати їх у конкретному продукті (виконавча).
Креативність, як особистісна характеристика, проявляється, головним чином, у тому, що людина вкладає творче начало у всі види діяльності.
Таким чином, креативність - це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідомлюваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільною, але такою, яка приєднується до всезагального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально значущі інтереси.
Структуру креативності можна визначити як оптимальний розвиток всіх потенційних можливостей індивідуальності й особистості.
У структурі творчої діяльності виокремлюють такі компоненти: креатину особистість, креативне середовище, креативний продукт.
Магістр