Розвиток мотиваційних складових самовизначення особистості (ID:253082)

а сьогодні поняття особистісного самовизначення ще не отримало однозначного трактування. Проте реальне життя вимагає вирішення цієї проблеми як на теоретичному, так і на практичному рівнях, особливо якщо йдеться про самовизначення юнаків, яке є центральним новоутворенням їхньої психіки. Нині самовизначення можна розглядати як процес та результат ідентифікації себе з особистістю, спираючись на соціо-культурні цінності, визначення сенсу свого існування та зайняття активної позиції. Важливою частиною даного питання є особистістне самовизначення [16]. Особистісне самовизначення — специфічна пізнавальна діяльність людини, яка відтворює загальну структуру діяльності, тому до складу самовизначення входять: мета, мотив, засоби і результат. Метою вважається поглиблення знань індивіда про себе, збагачення образу «Я» та інтеграція його в цілісну Я-концепцію, а в перспективі — формування гармонійної ідентичності. Мотивом для цього виступає потреба в оволодінні діями, узгодження бажань, можливостей, на кшталт «Я хочу, можу і так зроблю». Засобами особистісного самовизначення людини є розумові операції аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, які складають підґрунтя рефлексії. Невід’ємну роль відіграє самооцінка, що поєднує роботу пізнавальної та афективної сфер психіки, зумовлює прийняття власної індивідуальності. Результатом успішного самовизначення є узгодження власного «Я» із соціальними правилами, вимогами до професії, шлюбу, громадської діяльності та іншими напрямами. Вдале самовизначення в юнацькому віці уможливлює успішну самореалізацію дорослої особистості [8].