Особливості ставлення військовослужбовців строкової служби різних особистісних типів до військової дисципліни (ID:324466)

ВСТУП В наш час розбудова незалежної Української держави проходить у надзвичайно важких умовах. Так сталось, що велику роль на даному етапі відіграють Збройні сили нашої держави. Саме на них покладається чи не найважливіша складова цього процесу. І чи не найважливішим є руйнування стереотипів, зміна ставлення до всіх сфер життєдіяльності. Все більш актуальним стає посилення творчої активності, організованості, підвищення вимогливості до себе, зростання професіоналізму, вдосконалення самосвідомості. В процесі реформування Збройних Сил України свідомість військовослужбовців має змінитися докорінним чином. Це стосується їх ставлення до загальнолюдських цінностей, проблем миру і безпеки держави, рівня власного професіоналізму. Тому як ніколи раніше велика увага приділяється високому рівню фахової підготовки військовослужбовців, вивченню психологічних аспектів самосвідомості. Це все має слугувати пошуку на особистісному рівні резервів підвищення боєготовності підрозділів та обороноздатності держави. Сьогодні актуальними питаннями є системний та комплексний підхід до виховання дисциплінованості, при якому велика увага приділяється індивідуальним особливостям військовослужбовців строкової служби. Посилена увага надається забезпеченню успішної адаптації особистості до особливих умов служби, де велику роль відіграють певні характеристики особистості. Значиме місце у цьому процесі належить акцентуації особистості військовослужбовця, яка може як позитивно, так і негативно впливати на процес його адаптації і, відповідно – на якість виконання службово-бойових завдань. Наразі вивчаються тенденції залежності якості адаптації військовослужбовців до особливих умов службово-бойової діяльності від типу акцентуації їх особистості. Більшість досліджень розглядають дисциплінованість як інтегральну якість особистості, тобто забезпечення цілісності й тотожності самому собі, збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Велика увага приділяється військовослужбовцям з адиктивною поведінкою у зв’язку з перебуванням великої кількості військовослужбовців в стресогенній ситуації внаслідок ведення бойових дій на території України. Найбільш актуальними можна вважати дослідження, які враховують досвід АТО та ООС та надають певні рекомендації щодо формування психологічної готовності військовослужбовців до виконання завдань в ООС. Дослідженням проблеми формування дисциплінованості у військовослужбовців впродовж багатьох років займалися військові педагоги і психологи. На сьогодні існує низка робіт, присвячених вирішенню цієї проблеми. Різні аспекти впливу індивідуальних якостей військовослужбовців на процес їх адаптації до служби й вимог дисципліни розглядали у своїх наукових працях багато науковців, зокрема Є. І. Михлюк, В. Невмержицький, І. І. Ліпатов, В. І. Мозговий, М. В. Зівзах, Л. Наумова, М. Болотов. Системний підхід до виховання дисциплінованості у курсантів вищих військових навчальних закладів розкриває С. М. Гречко, він розглядає дисциплінованість військовослужбовців як основу забезпечення безпеки України. Автор провів аналіз навчально-виховного процесу у вищих військових навчальних закладах, описав структуру та функціональні зв'язки системного підходу до виховання у курсантів дисциплінованості. Розов В. В. довів, що у забезпеченні успішності адаптації особистості до особливих умов служби велику роль відіграють такі її характеристики, як сила та рухливість нервової системи, низький рівень тривожності і навіюваності, інтернальність, високий рівень інтелекту та ін.[39]. Івашков Ю. Б. досліджував формування дисциплінованості у майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України. Проаналізувавши існуючі підходи до ведення дисциплінарної практики в ЗСУ, ДПСУ та інших військових формуваннях, автор дійшов висновку, що у військових вишах «існують серйозні проблеми щодо формування високо дисциплінованих офіцерів» [14]. Невмержицький В.М. у своїх роботах багато уваги приділяє роботі військового психолога, враховуючи дослідження іноземних колег. Зокрема, автор звертається до проблеми детермінації адаптації військовослужбовця до особливих умов діяльності низкою психологічних характеристик його особистості. [29]. Сторожук Н.А. досліджує дисциплінованість як інтегральну якість особистості, тобто «сукупність стійких зв'язків об'єкта, щозабезпечують його цілісність і тотожність самому собі, збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах» [46]. Ліпатов І.І. та Пасічник В.І. розкривають тенденції залежності якості адаптації військовослужбовців до особливих умов службово-бойової діяльності від типу акцентуації їх особистості [21]. Адиктивна поведінка військовослужбовців також набула посиленого вивчення, наприклад, в дослідженні П.В.Квіткіна та М.В.Багна. Адже почастішали випадки через перебування великої кількості військовослужбовців в стресогенній ситуації внаслідок ведення бойових дій на території України.Слід зазначити, що цінність становлять як роботи в сфері суто військових досліджень, так і ті, які проводились на основі різних категорій цивільних осіб, але вивчали адаптаційні процеси, враховуючи індивідуальні якості особистості. Так, Охременко О.Р. присвятила багато праць діяльності в особливих та стресових ситуаціях, зокрема й військовослужбовців. Моросанова В.І. займалась проблемою адаптації людей з акцентуаціями характеру та способами адаптації акцентуйованих особистостей. В результаті дослідження дійшла висновку про формування ефективного стилю саморегуляції завдяки компенсаторним можливостям подолання впливу негативних рис характеру, що дозволяє досягти суб’єктивно потрібних результатів у конкретних видах діяльності. Це дослідження не стосується суто військової служби, але результати можуть бути використані в роботі військового психолога. Особливо треба відмітити матеріали науково-практичних конференцій «Військова психологія у вимірах війн та миру: проблеми, досвід, перспективи», які відбуваються в Києві з 2017 року. В них представлено багато досліджень, які проведені в новій військово-політичній ситуації в Україні. Це, зокрема, дослідження Багно М.В., Кудрі В.В [2 ; 19]. Не можна обійти увагою документ, що враховує досвід ведення бойових дій, методичні рекомендації «Формування психологічної готовності військовослужбовців до виконання завдань в АТО», видані Штабом антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях. В документі надаються рекомендації щодо забезпечення боєздатності підрозділів з урахуванням впливу бойових стресів. На груповому рівні стрес проявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що мають його прояви, але також у якісній зміні соціально-психологічної ситуації у військових колективах. Може призводити до таких негативних явищ як: різке погіршення соціально-психологічного клімату й значне зростання конфліктності у військових колективах, помітне зниження рівня згуртованості й взаємовиручки військовослужбовців, поширення серед них негативного відношення до виконання бойового завдання, командування, формування у військових колективах соціально-психологічних передумов до поширення в них панічних настроїв, тощо. Oб’єкт дoслiдження: oсoбистiсть військовослужбовців строкової служби. Пpедмет дoслiдження: iндивiдуaльнo-псиxoлoгiчнi oсoбливoстi пристосування військовослужбовців строкової служби до вимог дисципліни з огляду на особистісні акцентуації. Гiпoтези дoслiдження: Можна припустити, що військовослужбовців згідно типів акцектуації можна поділити на 3 умовні групи:  Добре адаптуватися до умов військової служби мають особистості з гіпертимічним, демонстративним типом акцентуації, педантичним типом акцентуації, застрягаючим типом акцентуації та емотивним типом акцентуації.  Проблеми у виконанні вимог дисципліни будуть у військовослужбовців збудливого, застряглого, тривожного типу акцентуації.  Також в окрему групу можна виділити військовослужбовців з дистимічним, та екзальтованим типом акцентуації, які, в силу своїх певних властивостей, можуть «примикати» чи до високодисциплінованої групи чи до порушників дисципліни. Метa дoслiдження пoлягaє у poзкpиттi теopетичнoгo змiсту тa емпipичнoгo дoслiдження підпорядкування дисципліні військовослужбовців строкової служби, якi мaють piзнi акцентуації особистості. Зaвдaння дoслiдження: 1) визначити військову дисципліну як одну з складових військової служби; 2) визначити сутність військової дисципліни та історичне підгрунття встановлення військової дисципліни в українському війську; 3) визначити поняття дисципліни і дисциплінованості; 4) охарактеризувати сучасний підхід до дисципліни і виховання дисциплінованості у силових структурах України; 5) підібрати методичний інструментарій для діагностичної частини дослідження. 6) здійснити емпіричну частину дослідження з її діагностичною та практичною складовими. 7) виконати логіко-смислову інтерпретацію результатів дослідження з подальшою побудовою висновків та рекомендацій. Теоретико-методологічною базою дослідження виступили: положення Є. І. Михлюка, В. Невмержицького, І. І. Ліпатова, В. І. Мозгового, М. В. Зівзаха, Л. Наумова, М. Болотова щодо аспектів впливу індивідуальних якостей військовослужбовців на процес їх адаптації до служби й вимог дисципліни; роботи С. М. Гречко стосовно системного підходу до виховання дисциплінованості у курсантів; Розова В. В., що виділив характеристики успішності адаптації особистості до особливих умов служби; Івашкова Ю. Б., що досліджував формування дисциплінованості у майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України; а також багатьої інших. Методи дослідження: Методи теоретичного аналізу: аналіз, синтез, дедукція та індукція. Методи емпіричного дослідження: письмове опитування, тестування. Методи статистичного опрацювання отриманих результатів: опис середніх значень; кореляційний аналіз; факторний аналіз. Методики дослідження: методика Ч.Д.Спілберга – Ю.Л. Ханіна (STAI), методика К. Томаса визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації, опитувальник Г.Шмішека, К. Леонгарда. Методика Акцентуації характеру й темпераменту особистості, опитувальник «Дисциплінованість» (Д–К) Н.В. Воротнікової. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку літературних джерел та додатків. Основний обсяг роботи становить 79 сторінок комп’ютерного набору.