Зразок роботи
Актуальність дослідження. Професійна діяльність рятувальників ДСНС України під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій проходить, як правило, в екстремальних умовах. Виконання завдань в умовах надзвичайних ситуацій з психологічної точки зору характеризуються негативним впливом на психіку людини. Такі негативні фактори нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниження працездатності, нервової перенапруги, результатом чого є розвиток, в основному, негативних психічних станів.
Аналіз літератури показав, що природа психічних станів, які виникають у професіоналів різних категорій, досліджувалося неодноразово, але категорія стану увійшла в широкий психологічний обіг порівняно недавно, з інших галузей науки - з фізики, біології (особливо психофізіології). Можна сказати, що проблема психічних станів є однією з маловивчених і складних у психологічній науці, особливо в її прикладних розділах пов′язаних із професійною діяльністю людини в екстремальних умовах, тому обрана нами тема є досить актуальною.
Серед закордонних авторів, які займаються вивченням негативних психічних станів, можна відмітити таких військових психологів, як Г. Кормос, А. Егендорф, Ч. Кдушин, Р. Лаофер, Н. Фіар, С. Веслі, П. Ліз, А. Маклауд, С Мейерс, Б. Шепард, Е. Джонс, Л. Китаєв-Смик та інших. В Україні різними аспектами цієї важливої науково-прикладної проблематики займаються такі фахівці, як В. Семіченко, З. Кісарчук, Г. Лазос, Л. Литвіненко, В. Маслюк, Л. Царенко, В. Ягупов та деякі інші. Проблемі вивчення психічних станів військових, працівників ОВС та ДСНС присвячені роботи М. Корольчука, О.Кокуна, О. Блінова, О. Тімченка, В. Стасюка, С. Миронця, , О. Колесніченко, О. Косолапова та інших авторів.
Об'єктом нашого дослідження є психічні стани, які виникають у рятувальників під час виконання ними професійних обов’язків .
Предмет – особливості прояву домінуючих психічних станів у рятувальників в залежності від досвіду роботи в екстремальних ситуаціях.
Мета нашої роботи: виявити особливості прояву основних психічних станів у рятувальників ДСНС України на різних етапах їх професійної діяльності.
Методи: теоретичний аналіз літератури, емпіричне дослідження (були використані такі методики, як «Методика визначення домінуючого стану» (Л.В. Куліков); «Самоцінка психічних станів» (Г. Айзенк), анкета «Причини емоційного дискомфорту» та методи математико-статистичної обробки даних (ми користувались для визначення значущості розбіжностей між групами критерієм U Манна-Уітні).
1.1. Поняття та сутність психічних станів
Саме «психологія станів» парадоксальним чином молода галузь психології. Категорія стану увійшла в широкий психологічний обіг порівняно недавно, з інших галузей науки, в яких розроблена набагато ретельніше - з фізики, біології (особливо психофізіології). Навіть у філософії категорія стану проходить через всю її історію немов мимохідь, без спеціального окремого вивчення.
У вітчизняній психології стани почали вивчатися в рамках психології спорту з першої третини 20 століття. Важливість вивчення психічних станів пояснюється тим, що від їхньої зміни залежить ефективність поведінки та діяльності. Особливо це стосується людей, специфіка діяльності яких та умови її виконання часто мають складний, надзвичайний характер.
Під психічним станом розуміють тимчасовий функціональ¬ний рівень психіки, який відображає взаємодію впливу внутрішнього середовища організму або зовнішніх чинників та визначає спрямованість перебігу психічних процесів у цей момент і вияв психічних властивостей людини.
У словнику-довіднику української психологічної термінології, спираючись на роботи М.Д. Левітова психічний стан визначається як цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від розкритих предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості [51].
Емпіричне дослідження психічних станів проводилося, в основному, у двох напрямках: дослідження емоційних станів (зазвичай розуміються як емоції, що досить довго тривають) і дослідження функціональних станів, зобов'язаних своєю появою привнесенню в психологію поняття «функціональна система» П.К. Анохіна. С.М.Томчук, аналізуючи різні підходи до визначення стану, також базується на понятті «функціональна система»: стан - це реакція функціональних систем на зовнішні і внутрішні впливи, спрямована на отримання корисного результату [50].
Т.М. Клибанівська також надає глибокий і різнобічний аналіз напрямків дослідження психічних станів. Так, вона відмічає визначення стану, дане А.О. Прохоровим, який розумів психічний стан як відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного синдрому (сукупності) в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки та переживання в континуумі часу [15].
В тій же роботі знаходимо класифікації станів. Так, В.А. Ганзен пропонує розподіл станів на вольові, які в свою чергу діляться на праксичні та мотиваційні, на афективні (задоволення-невдоволення), які діляться на гуманітарні та емоційні, на стани свідомості (сон-активація). А.О. Прохоров доповнює цю класифікацію творчими станами і настроєм. Також він поділяє стани за тривалістю на оперативні (секунди-хвилини), поточні (час-день), тривалі (тижні-місяці) та наддовгі. А.І. Юр'єв запропонував додатковий поділ станів у класифікації В.А. Ганзена на стани індивіда, стани суб'єкта діяльності, стани особистості та стани індивідуальності. А.А. Генкін і В.І. Мєдвєдєв запропонували ділити стани на інтенсивні (для порівняння яких можлива єдина шкала) та екстенсивні (таке порівняння не є можливим). Прикладами інтенсивних характеристик можуть бути рівень задоволеності, рівень емоційності, рівень мотивованості. Прикладами екстенсивних характеристик стану можуть виступати співвідношення активності кори і підкірки, модальні характеристики тощо [цит. за 15]
2.1. Організація та методичне забезпечення дослідження.
Для визначення психічних станів ми використали "Методику визначення домінуючого стану" (Л.В. Куліков) [26]. Призначення методики - визначення характеристик настроїв і деяких інших характеристик особистісного рівня психічних станів за допомогою суб'єктивних оцінок обстежуваного. Основним призначенням опитувальника є діагностика щодо стійких (домінуючих) станів.
Повний варіант опитувальника налічує 57 запитань, на які необхідно дати відповідь відповідно до запропонованої семибальної шкали:
1 бал – повністю не згоден;
2бала – згоден у незначній мірі;
3 бала – згоден майже наполовину;
4 бала – згоден наполовину;
5 балів – згоден більше чим на половину;
6 балів – згоден майже повінстю;
7 балів – згоден повністю.
У методиці виділено 5 шкал:
Шкала «Ак»: «активне - пасивне ставлення до життєвої ситуації».
Високі оцінки говорять про вираження активного, оптимістичного ставлення до життєвої ситуації, є готовність до подолання перешкод і досягнення своїх цілей. Життєрадісність вище, ніж у інших людей.
Низькі оцінки: пасивне ставлення до життя, невіра в можливість успішного подолання перешкод.
Шкала «Бо»: «бадьорість - смуток».
Високі оцінки: підвищений, бадьорий настрій, переважає позитивний емоційний фон. Розширення інтересів, очікування радісних подій у майбутньому, висловлено бажання діяти.
Низькі оцінки свідчать про знижений, сумний настрій, зневіру, переважає негативний емоційний фон. Властива розчарованість ходом подій, звуження інтересів, в картині майбутнього похмурі тони, сенс майбутнього неясний.
Шкала «То»: «тонус: високий - низький».
Високі оцінки: характерна висока активність, стенічна реакція на виниклі труднощі. Суб'єктивні відчуття внутрішньої зібраності, запас сил, енергії. Готовність до роботи, причому тривалої.
Низькі оцінки: характерна втома, незібраність, млявість, інертність, низька працездатність. Менше можливості проявляти активність, витрачати енергію, зменшення ресурсів сил, підвищена стомлюваність. Схильність проявляти астенічні реакції на виникаючі труднощі.
Шкала «Ра»: «розкутість - напруженість».
Високі оцінки говорять про те, що в поточній ситуації людина не вбачає виклику, проблеми що постають в значній мірі вирішені або успішно вирішуються. Бажані цілі сприймаються, як цілком досяжні. Немає сильного прагнення здійснювати будь - які зміни в собі, своїй поведінці або в ситуації, інтенсивно виконувати необхідні перетворення, розширювати володіння ситуацією. При дуже високих оцінках - байдужість, заспокоєність.
Низькі оцінки: переважає інтенсивне прагнення здійснити необхідне, в більш повній мірі діяти, вести себе бажаним чином. Властиво збільшене залучення ресурсів або активізація захисних механізмів.
Шкала «Сп»: «спокій - тривога».
Високі оцінки говорять про велику впевненості у своїх силах і можливостях, ніж у більшості людей.
Низькі оцінки: існує схильність відчувати тривогу в широкому колі життєвих ситуацій, бачити загрозу престижу, благополуччя. Незалежно від того, наскільки реальні причини. Очікування подій з несприятливим результатом. Передчуття майбутньої загрози без чіткого усвідомлення її джерел.
Шкала «Ус»: «стійкість - нестійкість емоційного тону».
Високі оцінки: переважає рівний позитивний емоційний тон. Низькі свідчать про переважно знижений настрій досліджуваного.
Високими вважають бали більше – 60, низькими – менше 40 і середніми, відповідно, 41 – 59 балів.
Інша методика, якою ми діагностували психічні стани наших досліджуваних це «Самоцінка психічних станів» Г. Айзенка [43]
Опитувальник складається з 40 запитань, відповіді на які даються за такими балами: 2 бали – такий стан буває часто; 1 бал – такий стан буває рідко; 0 балів - такий стан не виникає зовсім.
Методика має такі шкали: тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.
Оцінка та інтерпритація даних:
• від 0 до 7 балів – низькі показники за всіма шкалами;
• 8 до 14 балів – середні значення допустимого рівня;
• від 15 до 20 – високі показники тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності.
І наступна методика, яку ми використали для діагностики психічних станів називається «Причини емоційного дискомфорту» (анкета) [41].
Вона використовується для виявлення рівня емоційного дискомфорту особистості або групи і виявляє найбільш значимі джерела дискомфорту, які діють постійно або відносно постійно.
Респонденту пропонується оцінити рівень хвилювання, який отримується внаслідок певних причин, які названі у списку, таких причин пропонується 35. Для оцінки використовується семибальна шкала, де
1 бал – дуже слабке хвилювання;
2 бали – слабке хвилювання;
3 бали – декілька нижче середньої сили хвилювання;
4 бали – хвилювання середнього рівня;
5 балів – декілька вище середнього рівня хвилювання;
6 балів – сильне хвилювання;
7 балів - дуже сильне хвилювання.
Обробка та інтерпритація результатів включає у себе кількісний та якісний аналіз. У ході кількісного аналізу підраховується середня величина балів усіх пунктів анкети. Необхідно провести порівняльний аналіз причин хвилювання. Це дозволить виявить домінуючу причину хвилювання у кожного конкретного досліджуваного та у групі серед наступних 35: неприємні сусіди, хвилювання про здоров’я когось із членів сім’ї, каяття з приводу минулих рішень, роздуми про сенс життя, переживання, що викликані внутрішньо особистісними конфліктами, перевантаження справами, проблеми з підлеглими, проблеми у спілкуванні з колегами по роботі, сутички з керівництвом, переживання з приводу надійності місця роботи, проблеми з роботою через стать, незадоволеність роботою, почуття самотності, труднощі у виборі життєвого шляху, фінансова надійність, труднощі у вираженні себе, фізична недуга, незадоволеність своєю зовнішністю, турбота про власне здоров’я, недостатність відпочинку, сексуальні проблеми, проблеми з сексуальним партнером, недостатність часу для сім’ї, проблеми з батьками, проблеми з дітьми, перевантаженість сімейними обов’язками, незадоволеність відносинами з друзями, труднощі у відносинах з особами протилежної статі, зниження активності та енергії, зростаючі ціни, проблеми з покупками, проблеми з транспортом, засудження та дискримінація зі сторони інших, переживання з приводу обстановки в країні, інші причини.
Таким чином обрані нами методики дозволяють продіагностувати домінуючі психічні стани у рятівників ДСНС.
2.2. Показники домінуючих психічних станів працівників ДСНС.
Для визначення психічних станів ми використали Методику визначення домінуючого стану (Л.В. Куліков), яка містить 8 шкал. Результати за кожною з шкал розподіляються за трьома рівнями: високий, низький, середній. Результати за цією методикою представлено на рис. 2.1.
Ак – активність-пасивність; Бо – бадьорість-смуток; То - тонус; Ра – розкутість-напруженість; Сп – спокій-тривога; Ус – стійкість-нестійкість емоційного тону; Уд – задоволеність-незадоволеність життям; По – позитивний-негативний образ себе.
Рис. 2.1. Рівні прояву психічних станів у досліджуваних (%)
Почнемо з аналізу по першій шкалі «Ак»: «активне - пасивне ставлення до життєвої ситуації». Як свідчить рис. 2.1. рятувальники ставляться до життя швидше песимістично, аніж оптимістично, ведуть більш пасивний спосіб життя (20,1 % мають низькі показники за цією шкалою, тоді як високі – 17,2 %. Більшість же наших досліджуваних продемонстрували середній рівень за цією шкалою). Можливо це пов'язано з тим, що вони несуть службу, тобто мало проявляють ініціативу, більше діють за наказом або знаходяться під дією якихось негативних переживань, можливо, це також пов’язане з особливостями професійної діяльності.
За шкалою «Бо»:«(бадьорість - смуток») результати говорять, що більшість досліджуваних мають середній настрій між заниженим і високим. 32,7 % досліджуваних схильні до бадьорого настрою, очікування радісних подій, і лише 3,6 % мають занижений настрій, пасивні, песимістично настроєні. Ці дані можуть залежати від ситуації, яка склалася на даний момент у кожного, на робочому місці чи у сім’ї, або від індивідуальних особливостей досліджуваних.
Магістр