Зразок роботи
Вступ
Психоаналіз – напрямок психології, який виник наприкінці 19 ст. та оснований був психіатром та психологом З. Фрейдом. У своєму класичному вигляді являє собою роботу, яка проводиться з частотою зустрічей 4-6, а іноді 6 разів на тиждень.
Виник психоаналіз як метод лікування та вивчення істеричних неврозів. Результати психотерапевтичної практики, а також аналіз різних явищ нормальної психічної життя - сновидінь, помилкових дій, дотепності - були проінтерпретовані Фрейдом як результат дії загальних психологічних механізмів.
Поділ психіки на несвідоме та свідоме є основною передумовою психоаналізу. Поведінка і мислення людини зумовлюють несвідомі потяги, що йдуть коренями в травмуючі переживання дитинства або вступають в зіткнення з існуючими в суспільстві моральними і культурними нормами. Так виникають внутріпсихічні конфлікти. Вирішити такі конфлікти можливо витісняючи зі свідомості деструктивні потяги, які є природніми, але шкодять особистості пацієнта. Нажаль, витиснуті зі свідомості бажання та потяги не зникають раз і назавжди, не лишаючи сліду. Вони залишаються у глибинах психіки та викликаючи напругу, з часом дають про себе знати.
Процес психоаналізу полягає у реорганізації особистості, яка проводиться для того, аби індивіду було легше утримувати свої напруги, доки не настане час їх зняти. Ціль психоаналізу полягає у переведенні несвідомого у свідоме, усуненні або полегшенні психологічних і тілесних страждань, підвищенні задоволеності в любові, роботі, творчості, і в цілому - в житті, допомога в саморозвитку і самопізнанні.
Методи психоаналізу пов'язані з виявленням несвідомих бажань і мотивів людини, які керують ним поза його волею. Будучи несвідомими, ці мотиви і бажання «заважають людині вільно любити і працювати» (З. Фрейд). Тілесні симптоми, що не піддаються лікуванню, відносини, які повторюються та їх не виходить змінити, низка інших життєвих подій з яких нібито немає виходу – все це може бути проявом несвідомих бажань, які заважають жити.
У психоаналітичній роботі використовуються такі методи: метод вільних асоціацій, метод тлумачення сновидінь, метод інтерпретації, метод аналізу перенесення і контрпереносу, метод аналізу опору[10].Стадії аналізу: 1) початкова стадія лікування спрямована на встановлення терапевтичного альянсу. При наявності робочого альянсу у пацієнта з'являється готовність працювати навіть з тими інсайдами, які неприємні і болять. На його формування в рівній мірі впливають пацієнт, аналітик і аналітичне середовище - те, що ми іноді називаємо атмосферою процесу лікування. При цьому аналітик сприяє формуванню робочого альянсу всією своєю поведінкою, в якому робить акценти на емпатії, розумінні і недирективності.
Визначення досвіду клієнта, пов'язаного з великими надіями, а потім з розчаруванням; навчання вільному асоціювання і принципам аналізу захисних механізмів і трансферу.
2) середня: робота з трансфером і захисними механізмами.
3) завершальна - починається з дня завершення аналізу; пацієнт продовжує самоаналіз і тут найбільш важливим ставати питання втрати взаємин і незалежності.
Метод вільних асоціацій
Метод вільних асоціацій - метод дослідження психічного, розроблений в психоаналізі. Пацієнт говорить про все, що йому спадає на думку, не звертаючи увагу на те, наскільки це пристойно, буденно або фантастично.
Поняття «асоціації» – одне з найдавніших в психології. Його можна зустріти в Платона та Аристотеля. Подібно до того, як стовбур дерева, розвиваючись, обростає новими кільцями, поняття, передаючи з епохи в епоху мудрість століть збагачуються новим змістом. Закон створення асоціацій століттями вважався головним законом психології. В ньому стверджувалось, якщо будь-які об’єкти сприймаються одночасно або в безпосередній близькості, то згодом поява одного з них тягне за собою усвідомлення іншого. Так, побачивши якусь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки, зазвичай, ці два об’єкти сприймалися одночасно, через це між ними виник зв’язок-асоціація[9]. Асоціаціям присвячено безліч психологічних трактатів.
Набуваючи досвіду роботи за допомогою цього методу, Фрейд зрозумів, що головним є не відтворення окремих травматичних подій, а постійні зміни в особистості, які роблять можливим прийняття болючих спогадів. Знадобилися довгі роки розвитку психоаналізу, щоб лікування стало
Магістр