Вплив соціально-психологічної безпеки на рівень задоволеності якістю життя студентів-психологів (ID:563164)

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ФАКТОРУ ВПЛИВУ НА РІВЕНЬ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЯКІСТЮ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ 1.1. Інтерпретації категорії «соціально-психологічна безпека» У сучасній українській мові слово «безпека» означає стан, коли кому-, чому-небудь ніхто і ніщо не загрожує [20, c. 430], а небезпека – це можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи [19, c. 953]. С. Рощін і В. Соснін проаналізували зміст поняття «безпека» на основі визначень, що даються в тлумачних словниках різних країн, і дійшли висновку, що в різних культурах сформувалися приблизно однакові уявлення про безпеку, акцент в яких робиться на почуттях і переживаннях людини, пов'язаних з її становищем в сьогоденні і перспективами на майбутнє. Іншими словами, для людини безпека – це передусім почуття захищеності від дії різного роду небезпек [18]. Як у звичному, так і в науковому розумінні, безпека оцінюється як певний факт, як щось цінне й досяжне, що створюється людьми, як певна цінна властивість, характеристика предмета. Інакше кажучи, безпека являє собою певну потребу і благо, тому що «класифікація того чи іншого об’єкта як важливого або цінного для людини означає, що цей об’єкт чи стан є благом або потребою, кваліфікація ж як неважливого означає, що він не є не тим, не іншим» [15, c. 44]. Тож безпека – це відсутність загроз життєво важливим інтересам людини: її життю, здоров’ю і добробуту. Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку – соціальні та духовні. За сферами забезпечення можна виділити такі види безпеки, як психологічна, військова, політична, економічна, соціальна, фізична, екологічна, транспортна, виробнича і т. ін. За суб’єктами, безпека яких забезпечується, виділяють такі види безпеки: людини, суспільства, держави. Огляд наукових робіт, в яких використовується поняття психологічної безпеки, показує, що в його рамках вивчаються: психологічні фактори небезпеки – безпеки середовища (стилі, форми, методи спілкування і взаємодії, предметно просторові особливості та ін.); особистісні детермінанти захищеності людини від негативних впливів середовища (соціальних, інформаційних, політичних, економічних, екологічних та інших факторів); способи підвищення психологічної стійкості, захищеності; види негативних психологічних впливів і способи захисту від них (зазвичай використовується термін «інформаційно-психологічна безпека»); людський фактор (психологічні умови) безпечної діяльності (наприклад, дослідження психологічних причин нещасних випадків на виробництві, формування безпечної поведінки, самозабезпечення безпеки); психологічна стійкість людини в процесі екстремальної діяльності; вплив надзвичайних ситуацій, важких і небезпечних умов на психіку і особистість; суб'єктивне сприйняття ситуації як небезпечної або безпечної; переживання безпеки, ступінь задоволення потреби в безпеці та ін. Очевидно, що різноманіття в науці має позитивні сторони. Людину, психіку, діяльність, соціальні та інші процеси неможливо охопити єдиним поглядом, адекватно представити, розглядаючи їх з однієї точки. Тому чим більше теорій, тим більше граней реальності потрапляють у сферу наукового розгляду. З другого боку, варто зазначити, що різноманіття підходів, позицій, ракурсів розгляду психологічної безпеки не піддається одновимірної класифікації. Так, психологічна безпека в одних роботах співвідноситься з характеристиками зовнішнього світу або впливів (стан середовища; умови життєдіяльності; відсутність загроз, прихованих форм насильства над особистістю, небезпек для психіки і особистості в цілому), в інших – з психологічними характеристиками, станами самої людини (захищеність від негативних впливів, стійкість, переживання безпеки). При цьому людина, а саме її психіка або психологічні властивості розглядаються, по-перше, як об'єкт безпеки (об'єкт, що охороняється); по-друге, як фактор небезпеки-безпеки (наприклад, власної життєдіяльності); по-третє, як сфера відображення, локалізації почуття безпеки; по-четверте, як джерело, керуюча інстанція, яка породжує властивості суб'єкта безпеки. Коли вивчається інформаційно-психологічна безпека складних об'єктів, що охороняються (організації, держави, суспільства) або об'єктів, які потенційно містять небезпечні фактори (реклама, Інтернет та ін.), особистість як така навіть не є об'єктом дослідження.