Зразок роботи
У третьому розділі було описано особливості програми самоактуалізації та вдосконалення творчих навиків.
Проаналізувавши емпіричні дані оцінки ефективності програми було виявлено наступні показники:
90% респондентів ствердили, що програма виявилась ефективною для особистісного зростання. Допомогла у реалізації творчих задумів і не лише. Заклала фундамент впевненості у власних силах. Як ми знаємо впевненість у собі надзвичайно важливий аспект у розвитку різних сфер людини. Проте ми також виявили, що для 2 (це складає 10%) осіб програма виявилась мало ефективною і не дала бажаних результатів. Я думаю, що це може бути пов’язано з психологічною не готовністю до розкриття власного потенціалу, проблемами особистого характеру, страхом бути неприйнятим суспільством і оточуючими.
Ви можете бути дуже ефективні для інших, при цьому особиста ефективність зазвичай прагне до нуля.
У самому терміні закладена суть. Особиста ефективність – у прагненні досягти особистих цілей. Ви можете з ранку до вечора працювати на когось, але поки чітко не визначите в цій роботі своїх намірів, не матимете особистої ефективності.
Якщо ви чітко визначили свої цілі, то зможете оцінити й ефективність їхнього досягнення для себе особисто. При цьому хтось інший не зможе визначити її для вас. Вона має сенс лише для вас особисто.
ВИСНОВКИ
Проблема самореалізації у вітчизняній психології вивчена недостатньо глибинно. Автори дають різні визначення поняття «самореалізація», «творчість», «самовираження» однак всі одноголосні в тому, що це своєрідна функціональна інтеграція природи психічних процесів, властивостей та індивідуально-типологічних якостей особистості.
Висновки по виконаній роботі теоретично виконали аналіз і синтез психолого-педагогічної інформації для обґрунтування науково-теоретичних засад проблеми творчої самореалізації осіб з інвалідністю та обґрунтовано актуальну проблему самореалізації і прояву творчих здібностей. У теоретичній частині роботи проаналізовано теоретико-методологічні засади психології творчого самовираження особистості. Визначено фундаментальні засади творчого самовираження як способу самореалізації особистості. Охарактеризовано психосоціальні особливості розвитку молодої людини з інвалідністю та способи творчого самовираження індивіда з обмеженими можливостями та особливими освітніми потребами.
Творче самовираження вивчаємо як процес, що спрямований на пізнання, розкриття та втілення потенціалу індивіда у доступні наочно-практичні види діяльності, максимально використовуючи власні здібності та можливості.
Творчу самореалізацію вивчаємо як процес і, водночас, результат цілісної життєдіяльності людини, що полягає в опредметненні всього спектру індивідуальних якостей і здібностей, веде до внутрішніх перетворень та сприяю психосоціальному зростанню особистості. Практично виявлено схильність до творчості та самореалізації індивідуума за наступними емпіричними методиками.
1) Опитувальник «Хто Я» (авт. М. Кун, Т. Макпартленд) – на вивчення змістовних характеристик Я-концепції та особистісної ідентичності молодої людини з інвалідністю. Виявлено такі емпіричні дані 57,1 % опитаних респондентів ідентифікують себе як людину, це цілком може бути спричинено тим,що людина недостатньо реалізувала себе в реальнному житті. 14,3 % опитаних вказують на те, що вони «особистість» тобто сформована і реалізована особа, що задоволена власним життям.
2) Опитувальник «Задоволеність життям» (авт. М. Мельникова та ін.) – на виявлення суб'єктивного почуття задоволеності життям.
Дана методика є багатошкальним тестом, що показав задоволеність життям особистостей, як в цілому так і по окремих аспектах життя в цілому життям задоволені . 70% респондентів впевнені, що живуть по – справжньому вже зараз. Проте 30% все ще чекають слушного моменту, для початку життя. Діагностика «Задоволеності життям» виявляє наскільки особа, яка має ту чи іншу інвалідність задоволена власним життям в цілому. Суб'єктивний досвід життєвої задоволеності визначається через аналіз загального емоційного стану у взаємозв'язку з життєвою ситуацією особи. Вивчався динамічний компонент життєдіяльності (мрії – дії, активність – пасивність, бажання – зусилля, прагнення – досягнення тощо), а також почуття насиченості чи порожнечі життя. Задоволеність пов'язана з реалізацією планів, задоволенням потреб, відчуття стабільності чи нестабільності навколишнього світу, очікування від майбутнього. Узагальнення результатів дало змогу виділити 4 фактори, що відображають якість взаємодії у системі «Я і Життя». Перший фактор описує позитивний компонент задоволеності, а 3 інших – різні складові незадоволеності життям. Отже, було виявлено, що респонденти задоволені власним життям, не дивлячись на повсякденні труднощі. Так, 3% - вказало, що майже задоволені життям, проте відчувають помітну життєву втому, пов’язану з погіршенням фізичного стану здоров’я.
Магістр