Зразок роботи
Проблема психологічної готовності дитини до школи в останній час стала дуже популярною серед дослідників різноманітних спеціальностей. Психологи, педагоги, фізіологи вивчають та обґрунтовують критерії готовності до шкільного навчання, сперечаються щодо віку, з якого найбільш доцільно починати навчати дітей в школі. Цікавість до зазначеної проблеми пояснюється тим, що образно психологічну готовність до шкільного навчання можна порівняти з фундаментом будинку: гарний міцний фундамент – запорука надійності і якості майбутньої будівлі [6].
У вітчизняній психології серйозне опрацювання проблеми психологічної готовності міститься в працях Л.І. Божович, Д.Б. Ельконіна, Н.Г. Салміної, О.Є. Кравцової, А. Анастазі, Н.В. Нижегородцевої, В.Д. Шадрікова, Н.В. Гуткіної, О.Б. Конєвої та ін.
А. Анастазі трактує поняття шкільної зрілості як «оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінкової характеристики».
І. Шванцара більш ємко визначає шкільну зрілість, як досягнення такого ступеня в розвитку, коли дитина стає здібною приймати участь у шкільному навчанні. У якості компонентів готовності до навчання в школі І. Шванцара виділяє розумовий, соціальний та емоційний компоненти.
Л.І. Божович ще у 60-роки зазначала, що готовність до навчання в школі складається з певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних процесів, готовності до довільної регуляції своєї пізнавальної діяльності і до соціальної позиції школяра [11].
Як вже зазначалось, психологічна готовність дитини до шкільного навчання складається з декількох компонентів. Основні з них це: мотиваційна, інтелектуальна та емоційно-вольова сфери. Кожен з цих компонентів невід’ємно пов'язаний один з одним, кожному має бути приділена увага під час підготовки дитини до навчання.
Емоційно-вольова сфера є важливою ланкою успішності навчання в школі, успішності соціалізації та інтеграції у суспільство.
Виходячи з аналізу досліджень, можна зробити висновок, що у сучасних дошкільників низький рівень розвитку емоційно-вольової регуляції, при цьому зазначається його недостатній розвиток при переході дитини до школи (Л.А. Венгер, О.Л. Венгер, О.В. Гударева, Н.І. Гуткіна, О.В. Запорожець, В.К. Котирло, О.Є. Смирнова, Д.Б. Ельконін та ін. ).
Початок шкільного навчання припускає необхідність присутності у дитини високого рівня пізнавальної та емоційно-вольової регуляції, яка проявляється у вмінні самостійно набувати знання, контролювати свої дій та вчинки, знаходити способи вирішення складних ситуацій, управляти своєю поведінкою (Л.І. Божович, Н.І. Гуткіна, О.Є. Кравцова, Д.Б. Ельконін, Т.І. Шульга та ін.).
Недостатній розвиток емоційно-вольової сфери дошкільників психологи (Л.І. Божович, Н.І. Гуткіна, О.О. Смирнова та ін.) пов’язують з непідготовленістю дітей до навчання в школі, що проявляється в імпульсивних формах поведінки, у невмінні трудитися, у неадекватній реакції на труднощі у навчанні, у невмінні слухати та розуміти вчителя. Недостатній розвиток емоційно-вольової сфери дошкільників ускладнює навчання дитини в школі викликає труднощі у педагогів в навчанні дітей.
Магістр