Порушення спілкування в агресивній фазі конфлікту (ID:729657)

ВСТУП Будь який конфлікт представляє собою процес, який розгортається протягом певного часу. Динаміка конфліктної ситуації представляє собою хід розвитку, змінення конфлікту під дією його внутрішніх механізмів та зовнішніх факторів. Конфліктна взаємодія нерідко пов'язана з порушенням процесу здорового спілкування між індивідуумами, інколи причиною цього є порушення норм та загальних правил ведення розмови. Знання методів і прийомів ефективного спілкування, особливостей комунікативного процесу дозволяє згладжувати суперечності, що виникають між сторонами, а нерідко і запобігати небажаним конфліктам. Незважаючи на те, що у багатьох членів суспільства процес спілкування асоціюється саме зі словесним обміном, це далеко не так. По суті людина починає брати участь у розмові ще задовго до того, як промовляється перше слово. Початком будь якого спілкування безумовно є встановлення психологічного контакту між людьми, а кінцем спілкування вважається його припинення. Якщо в процесі розмови почали виникати відхилення від загальноприйнятих норм етикету або стає помітним відсутність взаєморозуміння між співрозмовниками, то це може стати передумовою для виникнення між ними конфліктної ситуації. Конфлікт можна умовно розділити на наступні основні фази: виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфлікту, прояв конфліктної поведінки тобто «агресивна фаза конфлікту», загострення конфлікту та вирішення конфлікту. Особливу увагу слід приділити саме агресивній фазі конфлікту бо саме від неї залежить те, як буде розвиватися конфлікт надалі, піде на спад чи виникне його ескалація. Отже метою даної роботи є проведення аналізу процесу порушення спілкування в агресивній фазі конфлікту та розробка пропозицій щодо відновлення здорового спілкування між індивідуумами. 1 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ Перш за все необхідно враховувати, що причини породження конфліктних ситуацій можуть бути дуже різними: зовнішніми та внутрішніми, загальними та одиничними, матеріальними та ідеальними, об'єктивними та суб'єктивними тощо. Їх можна поділити наступним чином: протиріччя інтересів як фундаментальна причина конфліктів; об'єктивні чинники виникнення конфліктів; особистісні чинники виникнення конфліктів. Самий процес конфлікту слід відрізняти від причини його виникнення. Основна відмінність полягає у тому, що кожен конфлікт має свою причину, але не кожна причина має свій конфлікт. Тобто, причина може сприяти появі та розвитку конфлікту але при цьому сам конфлікт може не розвиватися чи навіть не виникнути. Привід для виникнення конфлікту може бути як випадковим, так і спеціально створеним. Все залежить від конкретної ситуації. В якості причини конфлікту виступають об'єктивні обставини, які і сприяють його появі. Причина конфлікту пов'язана із потребами конфліктуючих сторін. Потреба — це потреба у чомусь підтримки життєдіяльності; вона є провідним чинником активності суб'єкта.