Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Згідно з офіційними даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (ВООЗ), у світі щорічно здійснюють самогубство близько 800 тис. чоловік. Самогубство як явище індивідуальне існувало в усі історичні часи, але іноді воно стає явищем соціальним, коли створюється для нього сприятлива суспільна атмосфера. Складні процеси в суспільстві, специфічні умови мікросередовища, у якому мешкає особа, можуть стати каталізатором суїцидальної поведінки. До таких осередків належать військові частини, виправно-трудові колонії, слідчі ізолятори, окремі лікувальні та інтернатні установи, неформальні об’єднання, групи різного роду екстремалів, релігійні громади тоталітарного спрямування тощо.
Проблема суїциду в Збройних Силах України існує здавна. Причинами стають регламентація та вимогливість військової служби, значні моральні, психологічні та фізичні навантаження, нестатутні відносини, вживання алкоголю або наркотиків. Загостренню проблеми суїцидів серед військових Збройних Сил України сприяють воєнні дії, що точаться на Сході країни, тому ця проблема не втрачає своєї актуальності і дотепер.
Об’єкт дослідження – проблеми суїцидів серед військових Збройних Сил України та методи їх попередження.
Предмет дослідження – суїцидальні прояви серед військовослужбовців Збройних Сил України.
Питання психологічних особливостей попередження суїцидальних проявів серед військовослужбовців залишається предметом досліджень багатьох науковців. Цим питанням присвятили свої роботи автори:
Н. Агаєв, М. Арабаджи, , Т. Глушкова, І. Гузенко, О. Капінус, О. Кокун,
Л. Корня, Н. Лозінська, Т. Мацевко, А. Неурова, Л. Овчарова,
І. Пішко, А. Романишин, та ін.
Мета дослідження – дослідити характерні ознаки суїцидальної поведінки військовослужбовців та заходи щодо запобігання скоєння суїциду у Збройних Силах України.
Для досягнення поставленої мети були поставлені завдання дослідження:
- здійснити аналіз виникнення ситуацій, які призводять до проявів суїциду серед військовослужбовців у Збройних Силах України;
- визначити способи попередження ситуацій та подій, які призводять до проявів суїциду серед військовослужбовців у Збройних Силах України.
Методи дослідження:
- теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення отриманої інформації в ході вивчення наукової літератури з питань суїцидальних проявів та їх попередження серед військовослужбовців у Збройних Силах України.
- емпіричні: спостереження, контент-аналіз, бесіда, анкетування.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел у кількості 10 найменувань, загальний обсяг роботи становить 32 сторінки.
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Витоки явища суїциду, його причини різноманітні. Умовно поділено
такі причини на три основні групи (в основному, їх поєднання у кожному
конкретному випадку):
особистісні психологічні особливості військовослужбовця;
перебування у ситуації конфлікту суїцидогенного характеру;
схильність до неадекватних ситуаційних реакцій в умовах конфлікту.
Розглянемо детальніше психічні риси особистості військовослужбовця, сприятливі для розвитку схильності до самогубства.
Слід наголосити на тому, що самогубство скоюється людьми різноманітних психологічних типів, не існує так званого типу
військовослужбовця, «схильного до самогубства». Усе залежить від сили
психотравмуючої ситуації і її особистісної оцінки як нестерпної [5, c. 34]. Водночас до найпоширеніших психічних особливостей, які призводять до суїцидальності, належать:
емоційна в’язкість (невротичне зациклювання) – зосередження на
певному емоційному стані, панування цього стану (постійне «внутрішнє»
повторення переживань, пов’язаних із неприємними подіями);
дратівливість, вразливість, висока конфліктність, які проявляються у
вибухово-агресивних реакціях, звинуваченнях без уваги до позиції інших
осіб;
слабкий особистісний психічний захист, зокрема недостатній опір
емоційним навантаженням (вразливість, яка спричиняє психічне виснаження
військовослужбовця);
неадекватна самооцінка – може бути завищеною (схильність
звинувачувати інших у власних невдачах) чи заниженою (нерішучість особи
щодо реалізації свого потенціалу);
гіпертрофована потреба самореалізації – прагнення досягти високого
соціального статусу шляхом здобуття визнання будь-яким чином;
невпевненість у собі;
симбіотичність – потреба в позитивно забарвлених, “теплих”
емоційних зв’язках, щирих стосунках, у розумінні і підтримці, розвинута
емпатійність (незадоволення такої потреби може зумовити сильну тугу, сум);
слабкий вольовий контроль – утрудненість вольових зусиль під час
прийняття рішень, несамостійність;
низька активність;
песимізм – інтегрований прояв депресивних переживань, станів;
схильність до самозвинувачень – може розвинутися до суїцидо-небезпечних меж, насамперед, під впливом звинувачень інших;
високий рівень тривожності – особливо в стресогенних умовах;
особистісна незрілість, інфантильність – унеможливлюють самоствердження, самореалізацію; властива інфантильним особам імпульсивність зумовлює високу ймовірність суїцидальних дій.
1. Конфлікти, зумовлені специфікою військово-службової діяльності та військово-соціальної взаємодії військовослужбовців, що спонукають до суїцидів, можуть бути кваліфіковані, за висновком Т. Глушкової, таким чином:
зумовлені специфікою військово-професійної діяльності і військово-соціальної взаємодії: індивідуальні адаптаційні труднощі військової служби; міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби.
зумовлені специфікою особисто-сімейних взаємостосунків військовослужбовця: конфлікти у родині; переживання за можливі наслідки розлучення з коханою, дружиною; зради коханої, дружини; самотність; тяжка хвороба, смерть близьких; інтимно-сексуальні конфлікти.
пов’язані з антисоціальною поведінкою військовослужбовця:
нестатутні взаємостосунки; побоювання кримінальної відповідальності за скоєний вчинок; боязнь ганьби за антисоціальний проступок.
пов’язані зі станом здоров’я військовослужбовця: психічні
захворювання; хронічні тілесні захворювання; фізичні вади (дефекти мови, особливості зовнішності, які сприймаються як недолік, тощо) [2].
Магістр