Франц Боас – фундатор сучасної американської психологічної антропології (ID:784462)

Вступ У процесі розвитку психологічний напрям у етнології кілька разів змінювало назву, зберігаючи у своїй концептуальну наступність. Воно іменувалося спочатку Історичною школою Франца Боаса, потім школою Культура і Особистість, потім дослідженнями «національного характеру», і з шістдесятих років до нашого часу — психологічної антропологією, чи, рідше, етнопсихологією. Ідеї Франца Боаса (Frenz Boas, 1858 - 1942), послужили поштовхом до зародження етнопсихології. Саме ідеї Боаса на десятиліття вперед визначили основні теоретичні постулати як психологічної антропології, а й інших магістральних напрямів культурної антропології. Боас називають архітектором сучасної етнології. Фактично Боас запропонував створювати етнологію абсолютно наново хіба що на порожньому місці, проголосивши, що це колишні етнологічні школи мали хибні посилки і призводили до хибним висновків. Його ідея полягала в тому, щоб наново накопичувати етнографічні дані (причому до якості та доказовості матеріалів польових досліджень Боас пред'являв вимоги, що значно перевищували ті, що були прийняті до нього), а потім заново робити узагальнення, поступово виробляючи нові методи та нові концепції. боас антропологія історичний Головною тезою Боаса у науковій полеміці стало заперечення проти застосування загальних теорій та загальних схем щодо культури різних племен і народів. "Ми повинні зрозуміти процес розвитку індивідуальних культур, - писав він, - перш ніж зможемо спробувати встановити закони розвитку культури всього людства." У зв'язку з цим він постійно, протягом усього життя, наполягав на необхідності детального і всебічного вивчення етнологією конкретних культур, обмежених історико-географічних областей, хоча погоджувався з тим, що «не це кінцева мета розвитку нашої науки». Боас виходив з тієї передумови, що дає максимальний простір створення нових теорій і підходів, кожна культура має власний унікальний шлях розвитку, тобто виходив з повного культурного плюралізму. Історична етнологія, на відміну школи Боаса, заперечує соціокультурний детермінізм, але визнає, що певні пласти психологічної організації є культурно-детермінованими і властиві всім членам даного етносу. Мета даної роботи розглянути, вивчити та провести аналіз впливу на Ф. Боаса. Об'єкт цієї роботи американський антрополог Ф. Боас. Предмет – історія впливу на Ф. Боаса.   РОЗДІЛ 1.Біографія Франца Боаса 1.1. Життя та діяльність Франца Боаса Франц Боас народився 9 липня 1858 року в Міндені, Німеччина. Його дідусь та бабуся були євреями, а його батьки асимілювали деякі німецькі цінності епохи Просвітництва, а також ліберальні ідеї революції 1848 року. Неминуче Франц Боас розвинув чутливість до обох груп, не підписувавши різко на будь-яку з них і зміг розвинути критична свідомість проти антисемітизму та націоналізму , Подібно і з дуже молодого віку він розвинув великий інтерес до природничих наук, і незабаром після того, як він зацікавився вивченням історії культури. Час після участі у військовій службі Боас вивчав географію в Берліні, де його інтерес до культурних процесів вийшов за межі демографічних показників. У 1886 році він відвідав Квакійтіль та інші канадські племена, а після повернення в США він був редактором журналу Science. Пізніше він співпрацював у підготовці антропологічних виставок 1893 року в Національному історичному музеї Чикаго, де він виставляв частину своєї роботи. Нарешті він працював професором у різних університетах США та Росії Будучи куратором антропології в Американському музеї природної історії , в Нью-Йорку, де він також був директором та редактором досліджень різних досліджень, що аналізували недержавні культури та суспільства. 1884 – асистент Музею народного мистецтва, у 1886 читав лекції з етнічної географії в Берлінському університеті. 1886 емігрував у США. Від 1887 — помічник редактора журналу «Наука» (англ. «Science») в м. Нью-Йорку. З 1896 — куратор з етнології в Американському музеї природничої історії. Викладав у Колумбійському університеті, організовував наукові польові дослідження, отримав звання професора (1899). У 1899–1901 працював у складі міжнародної Північно-Тихоокеанської експедиції на Чукотському півострові та Камчатці, де досліджував антропологію, культуру й релігію палеоазійських народів. 1908–1924 — головний редактор «Журналу американського фольклору» (англ. «Journal of American Folklore»). Засновник і головний редактор (1917–1942) «Міжнародного журналу американської лінгвістики» («International Journal of American Linguistics», IJAL). За життя здійснив 13 наукових експедицій (останню — в 1931).