Зразок роботи
Головна мета емпіричного дослідження полягала у вивченні особистісних чинників вибору способу творчої самореалізації особистості. Відповідно, при організації дослідження ми виходили із розуміння наступних провідних понять.
Теоретичний аналіз предмету дослідження дав можливість зрозуміти, що самореалізація співвідноситься з такими поняттями як самовизначення, самоактуалізація тощо.
Багато науковців пов’язують самореалізацію саме з трудовою діяльністю. Так, на думку, А. Маслоу самореалізація проявляється в «захопленості важливою роботою». В своїх працях І. С. Кон відзначає, що самореалізація проявляється в першу чергу через спілкування, діяльність та працю. К. Ясперс поєднує самореалізацію зі «справою», яку реалізує особистість. Розкриваючи сенс самореалізації, П. Г. Щедровицький зауважив, що він проявляється у здатності людини формувати саму себе, свою власну історію, а також в прагненні та умінні постійно переусвідомлювати індивідуальну сутність [6, с. 497-499].
К. А. Абульханова-Славська самовизначення розуміє як усвідомлення особистістю свого ставлення щодо власного життя, що сформувалося під впливом міжособистісних відносин. Автор підкреслює, що самовизначення і громадська активність залежить від того, як складається система суспільних відносин (до колективного суб'єкта, до свого місця в колективі та інших членів) [8, с. 33-40].
Як слушно зауважив Ж. П. Соболєв, творча самореалізація є стороною самовизначення. Провідного значення набуває індивідуальний вибір мети та способів її реалізації на конкретній стадії життя особи. Відповідно, провідною функцією самовизначення є вибір спрямованості діяльності, що покладено в основу творчої самореалізації [9, с. 109-115].
Вивчаючи особливості творчої особистості, Дж. Гілфорд виділив шість параметрів творчої самореалізації:
- здібності до створення множини різних ідей;
- хист до постановки та визначення проблемних питань;
- оригінальність як прояву створення нестандартних та неординарних варіантів, що відмінні від звичних та очевидних.
- гнучкість мислення як можливість продукувати багатоманітні ідеї;
- здатність поліпшувати об’єкт за допомогою додавання цікавих деталей;
- здібності до вирішення проблем за допомогою теоретичних методів, таких як синтез, аналіз, узагальнення, систематизація, класифікація та ін.
Проте, слід наголосити, що творчі здібності й інтелект не зводяться до єдиного займенника. К. Терстоун зауважив, що у творчій самореалізації важливу роль відіграють наступні чинники:
- здібність швидко засвоювати і породжувати матеріал;
- некритичне ставлення до різних ідей;
- особливості темпераменту;
- творчий потенціал, який зазвичай реалізується не тоді, коли відбувається свідома концентрація на вирішенні проблем, а в момент розсіювання уваги чи релаксації.
Американський дослідник Г. Гарднер, характеризуючи творчу особистість, зазначив, що це особистість, яка здатна систематично розв'язувати проблемні ситуації та моделювати їх, формує нові питання щодо певної сфери дійсності.
Основними детермінантами творчої особистості, на думку американського дослідника Д. Клозена, є:
1) особисті ресурси особистості (здібності, темперамент, уміння, знання, навички, розум);
2) можливості щодо реалізації власних цілей, які залежать від соціально-історичної ситуації та суспільної приналежності;
3) зусилля особистості та особливості її діяльність;
4) «форми підтримки та керівництва» (інструкції, норми та рекомендації).
Н. Андерсон та К. Тейлор в своїх працях наводять перелік «конкретних здібностей і психічних властивостей, необхідних для реалізації творчих можливостей особистості» [39]:
Магістр