Спілкування у підлітковому віці (ID:899133)

ВСТУП Спілкування має провідне значення у життєдіяльності кожної особистості. Саме з допомогою спілкування з’являються об’єднання людей, в яких відслідковується взаємодія та виробляються соціальні норми певної поведінки. Тому зрозумілим стає те що завдяки спілкуванню особистість може різносторонньо розвиватися, це не від’ємна частина нашого життя, яке не можна уявити та повноцінно реалізувати без спілкування. На протязі всього життя кожна людина постійно має контактування, спілкуючись з різними індивідами, старається вирішити свої питання, проблеми, конфлікти . Бажання людини до спілкування зумовлене необхідністю постійно взаємодіяти у процесі навчання, спільного життя та діяльності аби вирішувати будь-які побутові, повсякденні питання. Уся історія людства від самого початку і до сьогодення це історія про взаємодію людей. Тому спілкування являється складним процесом встановлення та розвитку контактів між різними людьми, який виникає при потребі спільного співіснування і діяльності. Актуальніть теми. Процес спілкування повсякчас являвся важливим питанням у взаємовідносинах людей. Сучасний період в історії не є виключенням, а можливо, й навпаки, адже проблема спілкування як ніколи стала актуальною і особливо активно досліджується проблема спілкування в підлітковому віці, тому що саме в цьому проміжку життя у людини формуються індивідуальні, типові, особистісні властивості характеру та ідентифікації особистості, які впливають на подальше життя, гармонійний розвиток людини. Спілкування це складний процес, адже пов'язаний з виникненням різних перешкод, серед яких виникають труднощі, деформації і бар'єри. Найчастіше зустрічаються у міжособистісних відносинах, мають вплив на ефективність донесення інформації , взаємодію, прийняття людьми позиції одне одного і розуміння співрозмовника . Об’єктом курсової роботи являється спілкування Предмет - спілкування у підлітковому віці Мета - проаналізувати теоретичні джерела з проблеми спілкування у підлітковому віці в психологічній науці Досягнення цієї мети вимагало вирішення наступних завдань 1) проаналізувати сучасний стан проблеми спілкування в психологічній науці 2) проаналізувати теоретичні джерела та дослідження щодо проблеми спілкування в підлітковому віці. Структура роботи обумовлена метою і завданнями тож складається з вступу,2 розділів, висновку та списку використаної літератури РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ СПІЛКУВАННЯ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ 1.1. Спілкування як психологічний феномен Спілкування це невід'ємна частина життя кожної людини, адже завдяки слідкуванню відбувається утворення компанії людей в яких з'являються спільні інтереси,соціальні норми поведінки виробляються , між групою людей відбувається обмін інформацією та необхідна взаємодія. Завдяки опануванню сутності спілкування , його видів, закономірностей, важливих функцій ,особливостей взаємодії та проблем у людини є інструменти для покращення відносин з співрозмовниками та задоволення своїх особистісних потреб. Тому й не дивним являється твердження про те що спілкування є одним із інструментів та благ суспільства завдяки якому людина може повноцінно розвиватися та втілювати в життя потреби. Спілкування виникло як результат базової потреби людини в процесі життя, навчання, застосування своїх знань у певній галузі , вирішення та реалізації щоденних побутових завдань . Тобто, де б ми не знаходились в компанії людей ми використовуємо спілкування як інструмент досягнення своїх намірів . Від того наскільки дієвим є використання спілкування як інструменту і залежить соціальні блага кожної людини та успішність виконаних завдань, планів. [1,с.251] Процес розвитку , встановлення, регулювання контакту між людьми , що є результатом потреб спільної роботи і несе в собі обмін інформацією, розуміння та прийняття позиції співрозмовника , вироблення плану взаємодії міжособистісної та в колективі це все вирішується з допомогою спілкування. Григорій Сковорода, відомий філософ, вважає що завдяки спілкуванню людина може реалізувати обдаровання які має від природи , допоміжними в цьому є ще освіта та самопізнання. Якщо розглядати суспільство яке являється системою багато якісною та багаторівневою то прослідковується не лише відношення людини до світу,а в цілому до всіх членів суспільства які мають пряме і опосередковане контактне відношення між собою. Вартою уваги є теорія Зігмунда Фрейда оскільки в основі неї лежить переконання про те що люди взаємодіють один з одним опираючись на свій дитячий досвід. Тобто в ситуаціях які зустрічаються на нашому життєвому шляху ми взаємодіємо з людьми так як підказує нам прожитий досвід дитячих років [22,с.214]. Джордж Хоуманс в свою чергу робить припущення що люди спочатку обдумують можливі варіанти витрати та винагороди при спілкуванні беручи до уваги досвід який засвоєний в процесі життя. Висунута ним теорія обміну дає ясно зрозуміти причини чому люди з різних ситуація ведуть себе так ,а не інакше. Джордж Герберд Мід запропонував теорію якою підкреслює що ми більшою мірою реагуємо на наміри інших людей, а вже потім оцінюємо їх вчинки. Беручи до уваги досвід минулих спілкувань ми стараємося розгадати та передбачити що має на увазі інша людина, як підтекст тої поведінки яку ми бачимо перед собою . Звичайно цей процес є доволі складним,проте він виявляється у більшості взаємин маж людьми. Такі вміння у нас відпрацьовані в результаті того що з раннього дитинства ми навчені надавати значення та оцінювати все що нас оточує,всі події, дії, предмети і навіть поглядам та несказаним словам вміємо надавати значення та придумувати сценарій розвитку можливого спілкування. Логічно що коли для нас символом стає те чому ми уже надали значення. [4,134]Найпростіший приклад на базі якого ми можемо розглянути символізм це подароване кільце між молодими людьми,для нас це не просто коштовна прикраса,це прагнення двох молодих людей поєднати свої долі символом цього є атрибут дивлячись на який ми розуміємо намір партнера. Банально витягнуту руку ми можемо трактувати як прохання про допомогу ,символ привітання або ж нападу,тобто лише давши значення жесту ми вже можемо на нього відреагувати згідно досвіду. На те як ми реагуємо і намір,а не тільки дія співрозмовника. Гарольд Гарфінкель визнає той факт що спілкування однозначно регулюється тими правилами взаємодії між людьми,що встановлюються так би мовити без слів,за замовчуванням. Тобто такі правила регулюють що буде доречно в тій чи іншій ситуації до прикладу пожартувати або сховати посмішку,продовжити розмову або делікатно попрощатися з співрозмовником. В відносинах людей є такі стереотипи які впливають на них навіть не дивлячись на те яке значення їм надається. Тобто начальних та підлеглий можуть домовитися про правила свого спілкування та міжособистісних відносин , які безпосередньо мають вплив на результат роботи, але субординація професійна буде відчуватися в спілкуванні обох завжди адже існує засвоєний стереотип в спілкуванні між начальником та підлеглим,який в більшості випадків не дозволить обом учасником спілкування перейти межу яка прийнята в колективних відносинах. Багато теорій визначаються різноманіттям спілкування між людьми і кількістю підходів до питання психології спілкування. Тому що як правило, люди являються з різних соціальних груп та несуть в собі багато соціальних ролей одночасно . Людина може виконувати кілька суспільних ролей одночасно,бути представником політичної гілки влади, брати участь у спортивному житті клубу і при цьому виконувати обов’язки голови сімейства. Виходить що в кожному з колективів людина займає певне соціальне положення і відповідає тій ролі і очікуванням які на нього покладаються,адже очікують відповідної поведінки [7,с.35] Американським психологом Е. Т. Шостором формулюється, 2 основних рівні спілкування це маніпуляція та актуалізація [15,с.145]. Маніпуляцією він характеризує відношення та поводження з речами так само як і з людьми і навпаки . Актуалізація згідно його висновків це признання прав та незалежності інших людей, їх прав на природність,емоційність в конкретній ситуації . Розрізняють 2 рівні маніпуляції: • «рефлексивна гра» тобто взаємовідносини, в яких людина прагне «обіграти» партнера, співрозмовника показати його неспроможність щодо реалізації планів; • правове спілкування. Тут головним є узгодження «проектів поведінки», визнання норм та правил що ґрунтуються несправедливості, моральному спілкуванні. Е. Ю. Бьорн американський психолог вважає що можна виокремити 6 основних способів спілкування [27,с.431]. 1. «Нуль спілкування» це коли людина заглиблюється в себе не промовляючи жодного слова та не вступаючи в діалог, найчастіше такий спосіб прослідковується в стресових ситуаціях або між незнайомими людьми які в певний момент знаходяться в одному просторі, але спілкування їх не є логічним та може відбуватися за ініціативи одного з сторін (наприклад пасажири в потязі метро, люди в черзі в державну установу) 2. Другий рівень - це ритуали,тобто формалізовані варіанти спілкування, які регулюються прийнятими нормами в суспільстві (привітання або прощання,). 3. Третій рівень – робота, тобто варіант установлено людського спілкування між колегами ,це логічне,конструктивне спілкування для вирішення робочих питань 4. Четвертим рівнем визначаються розваги,сюди відносяться правила та доречний тон, характер спілкування в колективі між складом компаніі 5. П'ятий рівень – «ігри» в концепції Е. Бьорна одне з центральних понять. Ця книга, що одержала всесвітнє визнання так і називається: «Ігри, в які грають люди». Грою згідно його висновків являється спілкування на двох рівнях ,коли людина говорить те,що не має на насправді увазі . Така гра має паску, адже спрацьовує в випадку коли у противника знайдено слабке місце ( сентиментальність,тривожність) завдяки яким можна добитися бажаним результатам у спілкуванні. Результат від такого року спілкування завжди не однозначний і виходить з почуттів які переживають співрозмовники. Все загадкове частіше за все у стосунках людей зумовлене саме іграми. Людина вступаючи в гру приймає на себе певну роль і відбувається психологічне протистояння. 6. Найвищим рівнем спілкування вважається близькість. В цій ролі людина безкорисна, може бути сама собою,відверта,щира,коли всі сили душі направлені на прямоту та чесність у спілкування. «Однак близькість зможе проявлятися тільки з одного боку від однієї людини»- підкреслює автор . Отже, проаналізувавши роботи дослідників що вивчали та досліджували тему спілкування, можемо зробити висновок відповідно до якого, феномен спілкування полягає в різноманітних за своєю природою зв'язках людей, в обміні інформацією, досвідом, результатами роботи, вміння та навичками які передаються в процесі взаємодій двох особистостей. Слід зауважити що спілкування може здійснюватися в різноманітних формах, за допомогою різних засобів, які на той момент відповідають ситуації.