Зразок роботи
ВСТУП
Дефіцит міжособистісних стосунків є одним із найважливіших факторів, що впливають на розвиток особистості підлітка. У цей період життя молода людина активно шукає себе, свою роль у суспільстві, свої цінності та переконання. Для цього їй необхідні близькі, довірчі стосунки з іншими людьми.
Якщо підліток відчуває дефіцит міжособистісних стосунків, він може відчувати себе самотнім, відокремленим, незахищеним. Це може призвести до низки негативних наслідків.
Дефіцит міжособистісних стосунків може бути викликаний різними факторами, такими як сімейні та шкільні проблеми, соціальна ізоляція, захворювання, травми.
Важливо вчасно виявити дефіцит міжособистісних стосунків у підлітка і вжити заходів для його усунення. Це можна зробити за допомогою психологічної консультації, групової терапії або інших методів.
Актуальність дослідження на тему дефіциту міжособистісних стосунків як чинника кризи індентичності у підлітковому віці обумовлена тим, що ця проблема є поширеною і має серйозні наслідки для розвитку особистості молодої людини. Важливо підвищити обізнаність про цю проблему серед батьків, вчителів і інших фахівців, які працюють з підлітками. Це допоможе вчасно виявити дефіцит міжособистісних стосунків і вжити заходів для його усунення.
Методологічну основу дослідження кризи ідентичності складають праці зарубіжних та вітчизняних науковців. Еріксон (1950) [11] розглядає кризу ідентичності як один із восьми етапів психосоціального розвитку людини. На цьому етапі, який зазвичай припадає на юність, людина переосмислює свої цінності, цілі та ролі, щоб сформувати стійку інтегровану особистість. Марсіа (1966) [15] розробив модель розвитку ідентичності, яка ґрунтується на тому, як людина справляється з кризою ідентичності. Він виділяє чотири типи ідентичності: дослідницька, фіксована, мораторій та заперечена.
Шнейдер (2004) [47] розглядає кризу ідентичності як багатогранний феномен, який може бути викликаний різними факторами, такими як зміна соціальних умов, особистісні кризи або травми.
Божович (1968) [2] розглядає кризу ідентичності як закономірний етап розвитку особистості, який необхідний для формування самосвідомості. Виготський (1984) [12] підкреслює роль соціальних факторів у формуванні ідентичності. Гринфельд (2008) [14] вивчає вплив кризи ідентичності на психічне здоров'я людини.
Вплив дефіциту міжособистісних стосунків на розвиток особистості, самооцінку, тривогу, депресію, успішність у навчанні та ризик скоєння суїциду у підлітків вивчали Джеймс Е. Мід, Джеймс Марлоу, Джон Боулбі, Гейл Шоткін, Майкл Циммерман, Шеріл Чейз, Дженніфер Оуен, Емі Вуд [3,16,20, 28]. Їхні дослідження показали, що дефіцит міжособистісних стосунків може мати значний негативний вплив на розвиток особистості підлітка.
Мета дослідження: знайти особливості впливу дефіциту міжособистісних стосунків на кризу ідентичності у підлітковому віці.
Завдання дослідження наступні:
1. Охарактеризувати поняття "міжособистісні стосунки" та "ідентичність" у підлітковому віці.
2. Виявити особливості дефіциту міжособистісних стосунків у виникненні кризи ідентичності у підлітковому віці.
3. Проаналізувати фактори, що впливають на формування міжособистісних стосунків та ідентичності у підлітковому віці.
4. Здійснити діагностичне дослідження проявів дефіциту міжособистісних стосунків як чинника кризи ідентичності у підлітковому віці.
5. Розробити психокорекційну програму подолання проявів дефіциту міжособистісних стосунків як чинника кризи ідентичності у підлітковому віці та оцінити її ефективність.
6. Розробити рекомендації щодо подолання дефіциту міжособистісних стосунків як чинника кризи ідентичності у підлітковому віці.
Об'єкт дослідження: криза ідентичності у підлітковому віці.
Предмет дослідження: вплив дефіциту міжособистісних стосунків на кризу ідентичності у підлітковому віці.
У роботі використано такі методи дослідження, як аналіз наукової літератури, вивчення теоретичних концепцій, методи індукції та дедукції, опитування, тестування, інтерв’ю, математичні методи.
Гіпотеза дослідження. Недостатня можливість встановлювати глибокі і здорові зв'язки з ровесниками та дорослими може призвести до почуття невпевненості у собі, змін у самосприйнятті та перегляду особистих цінностей. Ми вважаємо, що дефіцит міжособистісних стосунків може стимулювати пошук ідентичності через негативні засоби, такі як втягнення у небезпечні групи, ризиковану поведінку або самоізоляцію.
Наукова новизна полягає в тому, що дослідження є актуальним, оскільки проблема дефіциту міжособистісних стосунків у підлітковому віці є поширеною і має серйозні наслідки для розвитку особистості молодої людини. Важливо підвищити обізнаність про цю проблему серед батьків, вчителів і інших фахівців, які працюють з підлітками. Це дослідження може допомогти розробити ефективні програми допомоги підліткам з дефіцитом міжособистісних стосунків.
Теоретична значущість дослідження в тому, що воно доповнює існуючі наукові знання про вплив дефіциту міжособистісних стосунків на розвиток кризи ідентичності у підлітковому віці. Результати дослідження можуть допомогти розробити нові теоретичні концепції, які пояснюють цей вплив.
Практична значущість полягає у тому, що дослідження може допомогти розробити ефективні програми допомоги підліткам з дефіцитом міжособистісних стосунків. Результати дослідження можуть бути використані для розробки психокорекційних програм, які допоможуть підліткам подолати кризу ідентичності та сформувати позитивну самоідентифікацію.
Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків після кожного з них, загального висновку, списку використаних джерел з 51 позиції. У роботі міститься 21 таблиця.
Магістр