Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема самооцінки та мотивації на саморозвиток є актуальною для сучасної молоді, яка перебуває в умовах соціальних змін, кризи цінностей та ідентичності. Самооцінка визначає ставлення людини до себе, своїх можливостей та досягнень, а також впливає на її поведінку, емоції та спілкування з оточуючими. Мотивація на саморозвиток характеризує прагнення людини до особистісного зростання, самовдосконалення та самореалізації. Ці два психологічні феномени тісно пов’язані між собою, адже самооцінка формує мотиви діяльності людини, а мотивація на саморозвиток сприяє покращенню самооцінки.
Метою даного дослідження є виявлення особливостей взаємозв’язку самооцінки та мотивації на саморозвиток молоді. Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
1) Проаналізувати наукові підходи до вивчення поняття «самооцінка»;
2) Розглянути особливості формування мотивації особистості;
3) Висунути теоретичні припущення про вплив самооцінки на мотивацію до саморозвитку;
4) З’ясувати проблему успішності процесу особистісного саморозвитку;
5) Визначити психологічні особливості та форми саморозвитку сучасної молоді.
Об’єктом дослідження є психологічні особливості молоді.
Предметом дослідження є взаємозв’язок між самооцінкою та мотивацією на саморозвиток молоді.
На підставі мети, завдань, об’єкту та предмету дослідження були сформульована його гіпотеза, яка полягає в тому, що ми припускаємо:
1. що існує зв’язок між рівнем потреби у саморозвитку та рівнем саморозвитку особистісного зростання,
2. що існує взаємозв’язок між мотивацією та професійним напрямом саморозвитку.
3. що існує взаємозв’язок між внутрішніми мотиваційні фактори професійної діяльності.
Теоретична концепція автора цієї роботи полягає у проведенні комплексного аналізу взаємозв’язку між самооцінкою та мотивацією до саморозвитку молоді. Інтегруючи наукові підходи, досліджуючи психологічні аспекти саморозвитку та враховуючи унікальний контекст сучасної молоді, автор має на меті зробити внесок у психологічну науку та надати практичні висновки для психологів, соціологів, педагогів та інших фахівців, котрі працюють з молодими людьми
Для досягнення поставленої мети у подальшому нами планується використати емпіричні методи дослідження. Обґрунтування цих методів полягатиме в їхній ефективності для збору даних та фіксації нюансів самооцінки та мотивації до саморозвитку молоді. Для збору релевантних даних планується використати опитування, інтерв’ю, а також методи спостереження. Дані методи дозволять глибше розкрити нагальні питання даної теми.
Шляхом проведення ретельного теоретичного аналізу та подальшого емпіричного дослідження дана наукова робота має на меті поглибити наше розуміння взаємозв’язку між самооцінкою та мотивацією до саморозвитку молоді. Результати цього дослідження не лише сприятимуть поглибленню академічних знань, але й матимуть практичне значення для фахівців, які працюють з молоддю. Висновки, зроблені на основі цього дослідження, можуть сприяти підвищенню позитивної самооцінки та мотивації до саморозвитку молоді, що в підсумку впливатиме на її загальне благополуччя та успіх.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЗВ’ЯЗКУ САМООЦІНКИ ТА МОТИВАЦІЇ ДО САМОРОЗВИТКУ
1.1. НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «САМООЦІНКА»
Особистість - системоутворення, що не тільки має певний статус у системі соціальних відносин і настановче ставлення до соціального оточення, але й особливим чином відноситься до себе і характеризується особливим освітою - підструктурою самооцінки.
Термін «самооцінка» був найбільш використовуваним у західній психології з кінця XIX ст. до 60-х років. ХХ ст., потім він був витіснений терміном «самоповага». Ряд авторів (П. Кулі, С. Куперсміт, У. Марвел), характеризуючи самооцінка в плані аналізу природи самосвідомості, міркують наступним чином: поряд з тим, що людина усвідомлює свої окремі сторони, самосвідомість ще включає певне ставлення до себе, що виражається в самооцінці особистості та емоційному відношенні до себе [1].
Самооцінка при такому формулюванні представляється як психологічне утворення або взаємодія з самопізнанням, саморегуляцією та самоконтролем. Таке формулювання має багато слабких сторін: видається, що спосіб ставлення себе не стоїть у одному ряду з когнітивним, емоційним чи регулятивним моментами самосвідомості; навпаки, феномен самооцінки як свої окремі сторони включає самосвідомість, самопізнання, самооцінку, емоційне до себе ставлення, самоконтроль, саморегуляцію, а поняття самооцінки є родовим щодо понять самопізнання, самооцінки та інших подібних понять, що мають приставку «само-» і відображають широкий спектр феноменів внутрішнього життя особистості [2].
Особливості самооцінки, що накладають величезний відбиток на життя людини, формуються батьківським вихованням. Позитивна самооцінка, що лежить в основі внутрішньої свободи, створюється любов’ю, а негативна самооцінка, яка веде до несвободи, - нелюбов.
У поняття «самооцінка» входить широкий комплекс фізичних, поведінкових, психологічних та соціальних проявів особистості, пов’язаних з оцінкою особистістю самої себе в цих характеристиках. Вивчення цього поняття зазвичай починається з аналізу самосвідомості особистості. Тобто самосвідомість виступає тією освітою, з якої вичленюють і намагаються знайти місце самооцінки.
Часто дослідники самооцінки при її вивченні вживають, здавалося, такі тотожні терміни: самосвідомість, самооцінка, самоповагу та самооцінка. Однак, незважаючи на тотожність, існують певні концептуальні відмінності, що дозволяють визначити власне термін «самооцінка». У найзагальніших рисах відзначимо, що термін «самооцінка» в психологічній літературі розуміється як складна система, що визначає характер самооцінки індивіда і включає загальну самооцінку, що відображає рівень самоповаги, цілісне прийняття або неприйняття себе, і парціальні, приватні самооцінки, що характеризують ставлення до окремих сторін своєї особистості, вчинків, успішності окремих видів діяльності. «Самооцінка може бути різного рівня свідомості» [11, с. 343].
У сучасній психологічній науці існує низка теоретичних підходів, пов’язаних із проблемою самооцінки, з природою її формування та розвитку. Виділення самооцінки як самостійного об’єкта психологічного аналізу найчастіше здійснюється шляхом розмежування в єдиному процесі самосвідомості двох аспектів: процесу отримання знань про себе та процесу самооцінки (разом з більш менш стійким самооцінки як деякою стабільною характеристикою суб’єкта)...
1.2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
Процес формування мотиву може мати індивідуальні особливості залежно від властивостей особистості. Так, К. Обухівський зазначає, що психастеніки пред’являють надзвичайно високі вимоги до свого морального вигляду, тому у формуванні мотиву неодмінну участь має брати такий мотиватор, як моральний контроль.
У інших осіб такі проблеми не виникають, оскільки при обґрунтуванні прийнятих рішень вони керуються іншими цінностями, наприклад особистою відданістю керівнику, начальнику. Ось, наприклад, опис поведінки Гіммлера, дане англійським істориком X. Р. Тревор-Коупер: «Протягом багатьох років Гімлера взагалі не було жодних проблем (у здійсненні своїх службових обов’язків, тобто у виконанні ролі ката), тому що була відсутня необхідність доходити до чогось своїм нескладним розумом.
Принцип вірності, який лежав в основі всього його життя, всіх успіхів, усієї системи цінностей, щадив його та оберігав від будь-яких труднощів, пов’язаних із самоаналізом та роздумом. Цьому принципу він довіряв цілком і повністю, незважаючи на те, що в самому принципі було закладено стільки двозначності, неясності, нестабільності та безглуздості. Але завдяки цьому принципу життя Гіммлера текло просто, без будь-яких ускладнень, у повній згоді з його наївною вірою в метафізичну нісенітницю нацистської релігії. Захищений такою чарівною бронею, він ні про що не думав і ні в чому не сумнівався, але вірив і діяв».
Таким чином, фанатизм будь-якого напряму позбавляє людини необхідності сумніватися в правильності прийнятих рішень і вчинків, позбавляє його від болісних переживань, і процес формування мотиву відбувається у нього легко і швидко. Особливості особистості втручаються у процес формування мотиву усім етапах. Так, легкість виникнення потреби, її інтенсивність (сила) залежить від індивідуальної «чутливості» людини до стимулу второсигнальному впливу (ситуації); ще Оноре Бальзак писав, що існують ніжні натури: чужі думки глибоко впроваджуються в них і спустошують; є також натури, потужно озброєні, черепи з мідною бронею; воля інших сплющується них і падає, як куля, відбита стіною; є ще натури, в’ялі та пухкі; чужі ідеї пов’язують у них, подібно до ядр, що потрапили в м’який грунт редутів...
Магістр