Психолого-педагогічні особливості роботи вчителя з гіперактивними дітьми (ID:922951)
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СИНДРОМУ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ
1.1. Гіперактивність як предмет медико-психолого-педагогічного дослідження
1.2. Причини виникнення та механізм розвитку синдрому гіперактивності у дітей
1.3. Процесуальні характеристики синдрому гіперактивності у дітей
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ
2.1. Вивчення психологічних особливостей роботи вчителя з гіперактивними дітьми
2.2. Опис методів і процедури проведення дослідження
2.3 Аналіз результатів емпіричного дослідження
Висновки до 2 розділу
РОЗДІЛ 3 ПРАКТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ГІПЕРАКТИВНИХ УЧНІВ
3.1. Організаційні та дидактичні характеристики педагогічної підтримки гіперактивних учнів
3.2. Поведінкові техніки у роботі вчителя
3.3. Особливості укладання індивідуальної навчальної програми для гіперактивних учнів
Висновки до 3 розділу
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Зразок роботи
Одним із найболючіших соціальних явищ, які переживає країна в даний час, є різні відхилення в поведінці дітей. Неправильна поведінка, що розуміється як відхилення від соціальних норм, набула останнім часом масовий характер і поставила це явище у центр уваги всього суспільства.
Важка соціально-економічна ситуація: розпад сімей, алкоголізм, наркоманія, безробіття, слабка соціальна підтримка малозабезпечених сімей з боку держави - це той ґрунт, на якому ростуть діти з поведінкою, яка відхиляється від норми.
Тому синдром гіперактивності вважається одним із найбільш поширених форм порушень поведінки серед дітей.
На початку ХХ століття гіперактивний розлад розглядали лише з точки зору медицини, психолого-педагогічний рівень такого розладу не вивчався.
Сам термін «гіперактивності» прийшов у вітчизняну медичну літературу з англомовних джерел («hyperactivity disorder»). За сучасними уявленнями гіперактивність є етиологічно гетерогенною групою порушень поведінки дітей старше п'ятирічного віку, у яких спостерігається порушення уваги. Даний стан потенційно призводить до неуспішності, антисоціальної поведінки, зниження якості життя [36].
Так, гіперактивність (лат. «активний» – діяльний, а грецьке «гіпер» – перевищення норми) розглядається як надмірна фізична й розумова активність у дітей. Найяскравіші її прояви в старших дошкільнят і молодших школярів. Така дитина – нетерпляча та метушлива, імпульсивна та агресивна. Вона не може утримувати на чомусь увагу більше, ніж 5-10 хвилин. Багато й швидко розмовляє, ставить безліч запитань, але відповідей не чекає, бо встигає зацікавитися іншим [33].
Дослідження даного захворювання на думку Фесенка Е.В.є недовгим, проте насиченим фактами періодом, тривалістю приблизно 150 років, у його роботі сказано, що вперше описав надмірно рухому дитину, яка ні миті не могла всидіти на стільці, німецький лікар-психоневролог Генріх Хоффман. Він дав йому прізвисько Непосидючий Філ [32].
Інші роботи з даної категорії: