Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Розвиток гармонійної та всебічно розвиненої особистості є дуже важливим завданням задля забезпечення формування необхідних компетенцій та розвитку самосвідомості. З дослідження складових онтогенезу встановлюється, що єдність «внутрішніх» (спадковість, індивідуальні психологічні особливості особистості) та «зовнішніх» (соціальне оточення, умови життя, спілкування зі значущими у житті дитини дорослими) чинників зумовлює успішність розвитку дитини та формування актуалізованої самосвідомості, власного «Я». Не викликає сумніву те, що єдність факторів впливу є можливою за умов формування усталеної виховної системи та розвитку системи освіті єдності тріади: «батьки» - «педагоги» - «дитина/діти».
Саме така єдність призводить до становлення та формування готовності дитини до навчання у школі та формування необхідних компетентностей учня в межах шкільного навчання.
Розробленість проблематики та позиція дослідників. Серед видатних авторів-дослідників педагогіки партнерства є: Ш. О. Амонашвілі, І. П. Волков, І. П. Іванов, С. М. Лисенкова, В. Ф. Шаталов та інші. Встановлено, що важливим складником успішного навчання, формування освітніх компетентностей дитини та всебічного розкриття інтелектуального та творчого потенціалу, є підтримка батьків та запобігання формуванню дезадаптації до шкільного навчання (питання вивчали Мартиненко О. А., Лукша Т., Немержицька С. та інші).
Роль сім’ї (батьків, опікунів та значущих дорослих) в житті дитини є неоціненною: саме ці люди складають осередок, соціальне середовище, яке забезпечує готовність (психологічну, емоційну, фізичну) до шкільного навчання. Відповідно до вищезазначеного вважаємо, що обрана проблематика: «Роль сім’ї у підготовці дітей до навчання в школі» є актуальною, потребує дослідження та систематизації інформації.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити роль сім’ї у підготовці дитини до навчання у школі.
Об’єкт дослідження – підготовка дітей дошкільного віку до навчання у школі.
Предмет дослідження – роль сім’ї у підготовці дітей до школи.
Відповідно до окресленої мети дослідження нами поставлені такі завдання в роботі:
1. Дослідити проблему підготовки дитини до школи у психолого-педагогічних дослідженнях.
2. Розглянути особливості підготовки дитини до шкільного навчання.
3. Визначити роль батьків у підготовці дитини до шкільного навчання.
4. Провести діагностику рівня підготовленості дитини до школи.
5. Окреслити методику підготовки дитини до шкільного навчання.
6. Сформулювати методичні рекомендації для вихователів та батьків, щодо підготовки дитини до школи.
Для досягнення мети дослідження та розв’язання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:
- теоретичні: аналіз, синтез, класифікація, узагальнення для вивчення сучасного стану дослідження проблеми у педагогічній теорії та практиці та визначення поняттєвого апарату дослідження;
- емпіричні: діагностика (тестування, анкетування) для визначення стану сформованості готовності до навчання.
База дослідження. Експериментальне дослідження стану сформованості у молодших школярів «готовності до школи» в освітньому процесі початкової школи проводилось на базі Загальноосвітьої школи І-ІІІ ступенів № 15 (місто……). В експерименті взяли участь учні І класів в кількості 20 осіб.
Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, що містить два розділи (теоретичний та емпіричний), висновків до кожного розділу та загального висновку за результатами дослідження, а також списку використаних джерел (26 найменувань) та 3 додатків.
Обсяг роботи: 44 сторінки, обсяг основної частини – 37 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ТА РОЛЬ БАТЬКІВ У ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ
§1.1. Проблема підготовки дитини до школи у психолого-педагогічних досліджень
Встановлюється, що дошкільний вік є дуже важливим етапом становлення особистості: формуються засади для становлення самостійної діяльності, інтересу до оточуючої дійсності, інтелектуального, творчого розвитку, бажання налагоджувати взаємодію з однолітками та орієнтуватися на взаємини та формування досвіду через взаємодію із значущими людьми.
Відповідно до Концепції НУШ та Стандарту дошкільної освіти [2,3,17], встановлюється, що дитина, задля свого розвитку має володіти інтересом до навчання, орієнтуватися на самовдосконалення та здобуття, виховання, розвиток інтелектуальних та творчих знань, вмінь та навичок. Це уособлюється в розвитку самосвідомості, власного «Я» дитини та розвитком особистості в онтогенезі.
В основу Стандарту покладено традиційні для дошкільної освіти ідеї гуманістичної педагогіки, спрямовані на гуманне ставлення до дитини: формування особистісних якостей та рис характеру, притаманних свідомому громадянину й патріоту, поваги до оточуючих, виховання свідомості, самосвідомості та самостійної діяльності у здобутті знань, пізнання оточуючої дійсності.
Нові Стандарти освітнього процесу ґрунтуються на «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя», проте, не обмежуються лише цими принципами, враховуючи всебічне бачення та розуміння сутності «компетентності» та «ключових компетентностей».
Молодший шкільний вік, зокрема період першого класу, багато сучасних фахівців називають «вершиною дитинства». Наприклад, на думку В. М. Колюцкого, І. Ю. Кулагіної, таке визначення окресленого вікового етапу пов’язане, перш за все, з тим, що дитина зберігає багато дитячих якостей – легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, в нього з’являється інша логіка мислення. Вчення йому починає сприйматися, як значуща діяльність [12, с. 10-11]. У цьому, особливу роль процесі якісного розвитку освітньої діяльності грає такий аспект, як «особистісна готовність до освітньої діяльності».
Магістр