Еволюція соціального самопочуття населення України у сфері реформування охорони здоров_я (ID:1124348)

ВСТУП Ситуація в охороні здоров’я є однією з найгостріших у нашій країні. Ця дуже важлива соціальна галузь існує на межі виживання. Громадяни, яким право на здоров’я має забезпечити держава, реально цього права не мають. Сільська медицина «мертва» (а там, до речі, також живуть люди), профілактичний напрямок наказав довго жити, медична допомога на рівні районних центрів не відповідає сучасним вимогам ефективності та якості. Реалії сьогодення не райдужні. Крім того, демографічні показники в Україні невтішні, зі щорічною тенденцією до погіршання, і не останню роль у цьому процесі відіграє теперішній стан медицини. Суттєво збільшуються побутовий травматизм, кількість хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, онкологічними та психічними хворобами, туберкульозом, СНІДом, наркоманією та алкоголізмом. Смертність серед людей працездатного віку зростає, а тривалість життя скорочується. Нація вимирає! Якщо нас було 52млн, то зараз трохи більше 46 млн. А скільки буде в недалекому майбутньому? Для подолання демографічної кризи Україні потрібно підвищити ефективність системи охорони здоров’я. Поліпшення фінансування галузі можливе через запровадження системи страхової медицини, зменшення ролі державних фондів у фінансуванні медицини та створення умов для приходу приватного капіталу на ринок. Модернізація соціального розвитку певної спільноти завжди починається з оцінки стану, рівня задоволеності потреб, аналізу здатності форм правління, що раніше панували, забезпечити ці потреби. Наступним етапом є постановка питання про заміну інституції, форм управління, програм тощо, які вже вичерпали свої можливості. Протягом тривалого часу діяльність держави як суб'єкта соціальної політики в Україні була малоефективною, а іноді й деструктивною, що гальмувало повноцінний процес соціального розвитку. Основними проявами такої соціальної політики держави було ігнорування соціальних потреб людини, неврахування у своїй соціальній політиці її інтересів, тобто орієнтація на інтереси людини та рівень задоволення її потреб розглядаються як показники ефективності державної політики. Вивчення рівня їх задоволення фактично є процедурою зворотного зв'язку, що дає змогу дослі дити результативність заходів, програм, політики, а отже і професійної діяльності державних службовців, які забезпечують упровадження цієї політики шляхом надання соціальних послуг . З наявних у сучасній науці досліджень щодо рівня задоволення потреб людей найбільш розробленим і апробованим є ті, що стосуються соціального самопочуття населення, а тому саме цей показник і пропонується дослідити як можливий критерій результативності державної соціальної політики, що реалізується через професійну діяльність державних службовців з надання соціальних послуг. Ключовим моментом тут є вивчення самооцінок доступу людей до благ цивілізації в головних сферах життєдіяльності. Такий підхід відповідає сучасним тенденціям реформування державного управління.