Соціологічні погляди Ериха Фромма (ID:1128512)

ВСТУП Ерих Фромм (1900-1980) психолог, філософ, соціолог, один з основоположників неофрейдизма. Разом с М. Хоркхаймером, Т. Адорно и Г. Маркузе став творцем Франкфуртської школи. У своїй першій крупній роботі «Втечу від свободи» (1941) Фромм розглянув феномен тоталітаризму в рамках проблеми свободи. Він розрізняє «свободу від» (негативну) і «свободу на» (позитивну). Зворотною стороною «свободи від» є самота і відчуження. Така свобода тягар для людини. Фромм описав три типові невротичні механізми «втечі» (психологічного захисту) від негативної свободи. Це авторитарний, конформістський і деструктивний різновиди невротичного характеру. Перший виражається в мазохістській пристрасті до підпорядкування себе іншим або в садистичній пристрасті до підпорядкування інших собі. Другою полягає у відмові від своєї індивідуальності і прагненні бути «як все». Третій у нестримній тязі до насильства, жорсткості, руйнування. Вихід Фромм бачить в такому реформуванні суспільства, яке відкрило б простір «свободі на» («Душевне здорове суспільство», 1945; «Мистецтво любити», 1956). Головне завдання в побудові душевно здорового суспільства це виховання в людях продуктивного характеру. Непродуктивність це нездатність любити і реалізувати себе, використовувати свої сили, місце яких займають нав'язані несвідомою тривогою форми активності. Фромм описує чотири що історично виникли типу непродуктивної орієнтації характеру: рецептивний, експлуататорський, накопительский і ринковий. Продуктивність це, навпаки, здатність людини любити, використовувати свої сили, здібність до самореалізації. Найдетальніше основні принципи, на яких повинно будуватися душевно здорове суспільство, Фромм виклав в книзі «мати або бути?» (1976). Там він закликає замінити домінуючу нині в характері людини установку на володіння установкою на буття. Важливою темою творчості Фромма є релігія («Психоаналіз і релігія», 1950). Він розуміє під релігією будь-яку систему колективних поглядів і дій, яка дає індивідові систему орієнтації і об'єкт поклоніння. Релігії підпоглядя-ються на авторитарних і гуманістичних. Авторитарна релігія грунтується на визнанні вищої сили, що вимагає від людини підпорядкування і поклоніння. У релігії гуманістичною головним виступає не доктрина, а відношення до людини. Бог тут символ власних сил людини. Е. Фромм спробував з'єднати ідеї психоаналізу, марксизму і екзистен-ціалізму. Він вважав, що в особі немає нічого природженого. Всі її психічні прояви це наслідок зануреної особи в різні соціальні середовища. Проте, на відміну від марксизму, Фромм виводить характер формування того або іншого типу особи не з прямої дії соціального середовища, а з подвійності людського існування: «екзистенціального» і «історичного». До екзистенціальної складової людського буття він відносить два факти: 1) людина, за його словами, спочатку знаходиться між життям і смертю, «він кинутий на цьому світі у випадковому місці і часі» і «вибирається з нього знову ж таки випадково»; 2) існує суперечність тим часом, що кожна людська істота є носієм всіх закладених в нім потенцій, але не може реалізувати їх в результаті короткочасності свого існування. Людина не може уникнути цих суперечностей, але реагує на них різними способами, відповідно своєму характеру і культурі. Абсолютно іншу, по Фромму, природу мають історичні суперечності. Вони не є необхідною частиною людського існування, а створюються і вирішуються людиною або в процесі його власного життя, або в подальші періоди історії. Усунення історичних суперечностей Фромм пов'язував із створенням нового гуманістичного суспільства. У книзі «Революція надії» (1968) Фромм висловлює свої уявлення про шляхи гуманізації сучасного суспільства. Він покладає великі надії на введення «гуманістичного планування», «активізацію індивіда шляхом заміщення методів «відчуженої бюрократії» методами «гуманістичного управління», зміни способу споживання у напрямі збільшення «активації» людини і усунення його пасивності, розповсюдження нових форм психодуховної орієнтації», які мають бути «еквівалентами релігійних систем минулого». Одночасно Фромм висуває ідею створення невеликих общностей, в яких люди повинні мати свою власну культуру, стиль життя, манеру поведінки, засновану на загальних «психодуховних орієнтаціях», що нагадують результати і символи церковного життя.