Функції спілкування в процесі соціально-культурної діяльності. Види спілкування (ID:1135205)

Вступ Уся система ставлення людини до інших людей реа¬лізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання: Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає за¬собом передання суспільного досвіду. Його специфіка ви-значається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаєм¬ний обмін діяльністю, інтересами, почуттями та ін. У спіл¬куванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування — на-лагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спіл¬кування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє пот¬ребу в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до більш складних (співробітництво, інтимно-особисте спілкування). В процесі індивідуального розвитку змінюються мотиви спіл¬кування. М.І.Лісіна окреслила такі стадії розвитку потреби дитини в спілкуванні: потреба в увазі та доброзичливості дорослого (перше півріччя життя), у співробітництві (ранній дошкільний вік), у зацікавленості дорослого запитами дити¬ни (молодший та середній дошкільний вік), у взаєморо¬зумінні та співпереживанні (старший дошкільний вік). Ос¬новні мотиви у спілкуванні дітей дошкільного віку — піз¬навальні, ділові та особистісні.