Зразок роботи
У сучасному світі, неозброєним оком можна побачити безліч різних моделей поведінки, безліч різних її проявів. Для розуміння або зміни тієї чи іншої моделі поведінки, необхідно знати та розуміти базові вербальні та невербальні засоби впливу будь яку поведінкову модель.
Актуальність теми полягає в тому, що найбільш сильну комунікативну позицію отримує той учасник діалогу чи дискусії, який вміло апелює до комплексного застосування вербальних та невербальних засобів впливу на динаміку поведінкової моделі співрозмовника.
Вся справа в тому, що комбінація жестів, тембру мови, гнучко вставлених пауз, інтонації та вдалого користування простором комунікативного дискурсу найпростішим образом моделює потрібну модель відношення та поведінки з боку того чи іншого співрозмовника чи аудиторії.
Об'єкт – поведінкова модель людини.
Предмет – вербальні та невербальні засоби впливу на поведінкову модель людини.
Мета – визначити вербальні та невербальні засоби впливу на поведінкову модель людини.
Завдання:
• Розглянути суттєві характеристики поведінкової моделі людини;
• Виявити основні фактори детермінації поведінки людини;
• Проаналізувати класифікацію поведінкових моделей людини;
• Розкрити складові невербальних засобів впливу на поведінкову модель людини;
• Охарактеризувати вербальні засоби впливу на поведінкову модель людини;
• Класифікувати фактори ідентифікації та зміни поведінкової моделі.
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, проміжних та загального висновків, списку літератури.
1 СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ: ПОВЕДІНКОВА МОДЕЛЬ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ
1. Характеристика поведінкової моделі
Поведінкова модель будь-якого індивіда являє собою складну систему, сукупність безлічі детермінуючих елементів, і для її розуміння і правильної інтерпретації необхідно звернутися до базових понятійних тлумачень.
Поведінка – зовнішня і внутрішня активність суб'єкта, що виявляється при його взаємодії з навколишнім середовищем. Завдяки тому, що поведінка піддається практичному спостереженню, вона є предметом вивчення багатьох наук.
Людська діяльність і поведінка протікають в межах складних великих систем і самі являють собою складну і велику довготривалу систему. Фундаментальне значення має світогляд, від характеру якого залежить спрямованість і соціальна цінність поведінки. Проявляючись в певних вчинках, поведінка при будь-яких обставин виявляє позицію людини.
Експлікатівна (свідома) поведінка – це щось таке, що складається в результаті ряду пристосувань до постійно мінливого полю сприйняття. Звідси випливає якісна специфіка поведінки, що проявляє особистість в даній ситуації. Тому соціальна специфіка людської поведінки проявляється в тому, воно являє собою перетворення внутрішнього стану людини в дії по відношенню до навколишнього світу.
Імплікатівна (несвідома, імпульсна) поведінка, в широкому сенсі, найчастіше представляє собою рушійні нами тілесні автоматизми, вбудовані звички, звичні страхи і природні потяги – те, чим живе людина в нульовій позиції сприйняття.
Механізм змін поведінкової моделі можливо проаналізувати згідно змістом та утримання понять «мотивація», «мета», «потреби», «інтереси».
Важливою ланкою в системі моделі поведінки виступають його мотиви. Мотивами можуть виступати потреби, інтереси, цілі, установки, соціальні орієнтації, звички, переконання, принципи, емоційні стани, настрої.
Відомо, що свідомість, мотивуюча поведінку, не є надбанням замкнутого в собі і відокремленого від суспільства індивіда, а виступає соціальним за своєю природою освітою. Мотивацію можна визначити як таку обумовленість поведінки, яка тісно пов'язана з природою суб'єкта і носить тому внутрішній характер. В силу останньої особливості мотивація не просто обумовлює деяке рух або зміна, а викликає активну дію. При цьому внутрішня причинність у формі мотивації не скасовує детермінацію, обумовлену зовнішніми, об'єктивними обставинами, але тільки переломлює зовнішні впливи через внутрішній зміст активно діючого індивіда.
Магістр