Зразок роботи
Вступ
В останні роки в Україні відбуваються серйозні соціальні й економічні зміни, які безпосередньо впливають на розвиток освіти. Тому для розв’язання ключових проблем самовизначення особистості в суспільстві в сучасному суспільстві, потрібно спиратись на досвід освіти західних країн, адаптуючи його до національного ґрунту, паралельно долаючи недоліки системи освіти, які послаблюють конкурентоспроможність нашої країни. Виняткова важливість інституції освіти у сучасному суспільстві актуалізує потребу її детального та ґрунтовного вивчення. Предметними полями досліджень освіти соціологами є її роль як чинника соціалізації індивіда, як ретранслятора цінностей та норм у соціумі, як інституції, що відтворює соціальний порядок у суспільстві.
Проблема вивчення поняття «соціальна стратифікація суспільства», його теоретична та емпірична інтерпретація є актуальним завданням для сучасної соціології й соціологів, оскільки аналіз стратифікаційних процесів дає розуміння ходу суспільних явищ і процесів, а також підстави для глибинного розуміння сутності соціальної нерівності та соціального розшарування суспільства. Наше суспільство перебуває у стані трансформації. Тривають складні і суперечливі процеси інституціоналізації та деінституціоналізації різноманітних соціальних утворень, позицій, цінностей, норм і взірців поведінки у різних сферах суспільного життя. Змінюється також зміст соціальної стратифікації і структури суспільства.
Дослідження (як теоретичні, так і прикладні) соціальної стратифікації відображено у роботах як українських, так і закордонних науковців. Проблема соціальної стратифікації та різних її аспектів вивчали такі українські дослідники, як С. Макеєв, Є. Головаха, О. Куценко, С. Оксамитна, Н. Коваліско та ін. За межами України проблему соціальної стратифікації активно розв’язували сучасні дослідники Дж. Голдторп, Г. Газенбум, Е. О. Райт, В. Ільїн, В. Радаєв, О. Шкаратан та ін.
Метою даної роботи є аналіз розвитку освіти та дослідження стратифікаційних процесів сучасного українського суспільства.
1. Розвиток освіти в сучасному суспільстві
Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу, виділити певні фактори, які впливають на освіту і безпосередньо на формування образу людини. Оскільки ж освіту не можна розглядати поза зв’язком із суспільством, то на сьогодні вона повинна давати відповіді на виклики розвитку цивілізації, а саме:
необхідністю забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна поколінь людей;
здатністю жити і діяти в інтенсивному світі, нести частку відповідальності за нього, бути, по суті, не тільки громадянином країни, а й громадянином світу;
розумінням того, що людина – це найвища цінність, відповідно до своїх природних здібностей, що лише її здібності зможуть забезпечити високий демократизм суспільства;
виробити у людини здатність до свідомого й ефективного функціонування в умовах небувалого ускладнення відносин у глобалізованому, інформаційному суспільстві [2].
Таким чином, українська освіта повинна бути орієнтована на формування компетентної особистості, яка має рівний доступ до якісної освіти, щоб бути конкурентоздатною на світовому ринку праці.
Виклики суспільства вимагають нового формату освіти, нових освітніх стратегій, які формують спроможність людини бути адекватною і темпам суспільних змін. Найбільш ефективними в цьому напрямку виявилась стратегія освіти протягом життя. Зміст освіти протягом життя передбачає перехід від традиційних процесів накопичення знань до випереджувального відображення проблем суспільства, до вміння саморегулювання людиною рівня своїх знань у відповідності до вимог сьогодення, до активного перетворення людиною себе і своїх знань, до створення власної індивідуальної системи освіти. Освіта протягом життя виступає як умова всебічного розвитку особистості, збагачення її творчого потенціалу і можливостей, реалізації здібностей, набуття компетенції, удосконалення отриманих знань, вмінь, навичок. Освіта протягом життя є інтегральним елементом життя людини, коли поєднуються базове, додаткове навчання та самоосвіта. На думку, Б. С. Гершунського, суспільство стає дедалі більш людиноцентриським. Індивідуальний розвиток особистості за таких умов є, з одного боку, основним показником прогресу, а з другого – головною передумовою подальшого розвитку суспільства. І тільки країна, яка забезпечує пріоритетний розвиток системи освіти, зможе претендувати на гідне місце в світовому співтоваристві, бути конкурентоспроможною [4].
Сьогодні глобалізація є одним із викликів, який вимагає від людини бути готовою змінюватись та пристосовуватись до потреб ринку праці, отримувати та аналізувати інформацію, швидко приймати рішення, вміло оперувати технологіями та знаннями, щоб задовольнити потреби інформаційного суспільства. Таким чином, інформаційне суспільство змінює стиль і спосіб людського життя. Зростає значення інформації, посилюється роль засобів масової комунікації, змінюється процес підготовки людини до життя, характер освіти і виховання. В інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Відповідно це вимагає від суспільства в цілому, а також окремої людини вміння застосовувати все нові і нові знання, набуті впродовж життя у власній практичній діяльності. “Людина сьогоднішнього дня постійно взаємодіє з величезним потоком інформації. Теперішнє суспільство називають інформаційним. В інформаційному суспільстві найважливішим продуктом людської діяльності стає виробництво, експлуатація та використання знань, його головною цінністю стає інформація. Сьогодні люди розуміють, що жодну серйозну економічну, соціальну, технічну задачу неможливо успішно вирішити без переробки значних обсягів інформації” [6].
На даний час в Україні виявляються наступні тенденції розвитку системи освіти:
формування системи безперервної освіти як універсальної форми діяльності, спрямованої на постійний розвиток особистості протягом усього життя;
створення єдиного інформаційного освітнього простору;
активне впровадження нових засобів і методів навчання, орієнтованих на використання інформаційних технологій;
синтез засобів і методів традиційної і комп’ютерної освіти;
створення системи випереджальної освіти [1].
Сучасний розвиток світу вимагає від особистості постійно підвищувати свої професійні якості, застосовувати передові педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології у своїй професійній діяльності, успішно розв’язувати як загальнокультурні, так й освітні задачі, спрямовані на навчання, розвиток та виховання активних членів суспільства знань. Пошук нової парадигми влаштування світу, яка потребує глобалізації знань і наукових досягнень, стає передумовою виникнення наступної фази розвитку людства, пов’язаної з появою інформаційного суспільства та його найдосконалішої форми – суспільства знань.
В Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. зазначено, що модернізація освітньої системи нині є суспільною потребою та фундаментальною умовою інтеграції України до Європейського інтелектуального простору. Метою Національної стратегії є:
підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку суспільства, економіки;
забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними здібностями, потребами на основі навчання протягом життя.
Але водночас, адаптуючись до європейських освітніх вимог, освіти в Україні передбачає головною умовою свого розвитку збереження її національних особливостей та інтересів, метою якого є створення необхідних умов для самовизначення і самореалізації особистості. Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, людина також повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації.
Отже, освіта закладає світоглядну основу, дозволяє не просто сприймати світ, а й знаходить своє місце в швидкозмінному житті. Вона може перетворитися на фактор успішної інтеграції України в європейський освітній простір [3].
Магістр