Гендерна рівність, перспективи розвитку в Україні за прикладом ЄС (ID:711701)

ВСТУП Гендерна рівність або статева рівність – це підхід, заснований на рівних правах представників різних статей (тобто чоловіків і жінок). Нерівне ставлення до чоловіків і жінок, які спочатку знаходяться в однакових умовах, називається сексизмом. Так, наприклад, одне з найпоширеніших питань у сфері праці – рівна оплата за однакову працю. Чоловікам зазвичай платять більше, ніж жінкам, за подібні посади з подібним досвідом і навичками. Також на керівні посади часто обирають чоловіків. Насправді, незалежно від професійних досягнень, навичок і досягнень жінки, жінки обмежені у своїх можливостях просування по службі просто тому, що вони жінки. Для цього явища навіть є термін – скляна стеля. У сфері сімейних відносин гендерна нерівність часто проявляється в нерівному розподілі обов'язків між чоловіком і дружиною. У сфері сімейних відносин гендерна нерівність часто проявляється в нерівному розподілі обов'язків між чоловіком і дружиною. Поширений стереотип: усі домашні справи — прибирання, приготування їжі, прання — це жіноча робота. У свою чергу, згідно з цією концепцією, чоловік повинен матеріально забезпечувати сім'ю і бути «головою сім'ї». Не менш поширеним стереотипом є те, що жінкам доводиться йти у декретну відпустку для догляду за дітьми, адже якщо слідувати суспільним стереотипам, то виховання дітей – це теж виключно жіноча справа. Чоловіки часто ухиляються від таких обов'язків через соціальні забобони. Соціальні стереотипи часто формуються через брак інформації, тому важливо змінити це за допомогою медіа-кампаній, інформаційних та освітніх кампаній тощо, щоб змінити загальні уявлення про гендерні ролі та розподіл обов’язків між чоловіками та жінками в Україні. Зараз бути жінкою – це зовсім інше, ніж сто років тому. У 1915 році жінки в багатьох країнах, таких як США, Франція, Швейцарія і навіть Російська імперія, не мали права на вибір влади. На даний момент жінки можуть не тільки голосувати, але й бути призначеними та обраними на високі посади. У Швеції роль батька набагато більше відома суспільству, ніж в Україні. Батьківство є досить типовою ознакою шведської мужності. Але стать — це не просто описова характеристика, це критика досить вузької сцени поведінки жінок і чоловіків. Гендерні дослідження критикують гендерну поляризацію (намагаючись побачити лише відмінності між жінками та чоловіками), оскільки жінки є неоднорідною групою - внутрішня неоднорідність, як у чоловіків. Місцевим органам влади доступні такі інструменти гендерного аналізу, як аналіз доступності послуг для жінок і чоловіків, гендерно-чутливе стратегічне планування, гендерне бюджетування. Це дає змогу врахувати відмінності в потребах чоловіків і жінок і краще задовольнити їхні потреби шляхом впровадження місцевих програм. Крім того, дотримання принципу гендерної рівності є самоцілью, беручи до уваги міжнародні зобов’язання щодо забезпечення прав жінок і дівчат. Громади мають бути зацікавлені в тому, щоб чоловіки та жінки були рівноправними партнерами в будь-якій програмі економічного розвитку. Гендерна рівність – складова поняття рівності та рівних можливостей. Демократичне суспільство повинно надавати і чоловікам, і жінкам рівні можливості брати участь в усіх сферах життя. Гендерна дискримінація у будь-якій соціальній сфері (як публічній, так і приватній) та у будь-якому інституті (від сім’ї до політики) є важливим питанням, яке в демократичному суспільстві має вирішуватися на державному рівні. Вдале регулювання гендерних відносин у суспільстві передбачає утвердження цінності гендерної рівності, недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків – експертки і експерти повинні розуміти це і брати до уваги. [1, c. 5]   АКТУАЛЬНІСТЬ ДАНОЇ ТЕМИ Актуальність теми зумовлена певними розбіжностями між задекларованими засадами гендерної політики в українському соціумі та реальною ситуацією в суспільстві. Створення національного механізму реалізації гендерної рівності розвіяло б цей дуалізм. Питання гендерної рівності ніколи не втратять своєї актуальності, навіть попри повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, ми продовжуємо обговорювати важливі теми, які допомагають у подальшому формувати та зміцнювати наше демократичне суспільство. Коли мова йде про гуманітарні потреби переміщених осіб та сімей, якщо їхні чоловіки воюють, саме жінки виконують більшу частину роботи: вони їздять, доставляють ліки та їжу до лікарень та місцевого населення, а також піклуються про них родичі та діти інвалідів. Яскравим прикладом можуть слугувати жінки в політиці. Ми часто чуємо, що українським жінкам не місце у політиці. Відповідно до суспільних стереотипів і думок політичної еліти, жінка повинна облаштовувати «сімейне вогнище» і бути «окрасою» нації та чоловіків. Але сучасна реальність – інша. Українські жінки мають на рівні із чоловіками високий рівень освіти, залучені на такому ж рівні до ринку праці, у тому числі, і до державної служби. Жінки поступово входять до «великої» політики України, аби відстоювати свої інтереси і розбудовувати державу. Хоча стикаються із труднощами «подвійного навантаження» (браку часу), нестачі матеріальних ресурсів і – підтримки з боку суспільства. [2, c. 4] Питання гендерної рівності актуальне не тільки в Україні, а й в цілому світі загалом. У багатьох країнах це є важливою темою, на яку можна натрапити в галузі політики, освіти, зайнятості та міграції, здійснення розробки гендерних показників, підготовка методичних матерiалiв для розробки гендерно-соціальних бюджетів, зокрема у рамках соціальної політики тощо. Загальновизнано, що гендерна нерівність — це віддалена проблема, яка не є нашою, але ми живемо в суспільстві, яке складається з двох частин людства: жінки та чоловіка. Зрозуміло, що у них різні потреби, різні інтереси і різні умови реалізації у своєму житті, проте важливо враховувати індивідуальні особливості кожної людини. Іноді чоловік може краще впоратись із «жіночою роботою», а жінка навпаки – з «чоловічою». Тому питання гендерної рівності було є і буде актуальним завжди. Гіпотеза дослідження ролягає у тому, що питання про гендерну рівність та її перспективи розвитку в Україні почали підіймати не так давно, порівняно із іншими країнами. Українці беруть приклад із країн ЄС та починають жити з урахуванням гендерної рівності. На жаль, все ж таки даній проблемі українці не надають великого значення, проте впродовж останніх тридцяти двох років незалежності дане питання набуває популярності та поступово змінює соціум українців.