Зразок роботи
Актуальність. Сучасний розвиток спортивної боротьби характеризується зростанням конкуренції на міжнародній арені, підвищенням вимог до технічної підготовленості, особливо зі зміною умов змагальної діяльності, обумовлених постійним вдосконаленням правил змагань [9, 15 С.15-17, 20, 42 стор.42-36].
Популяризація боротьби самбо в Україні, а також широкі можливості науки та техніки, дозволяють основним конкурентам детально та ретельно вивчити особливості технічної майстерності ведучих українських самбістів таких як: В.Савінов, М.Бакін, В.Грицишин, В.Русляков, О.Журавель, С.Подоляк, А.Каштанов, Д.Селезень та інших. Всі ці чинники обумовили необхідність постійного пошуку та ретельного вивчення, аналізу та узагальнення всього того великого досвіду, який накопичено в Україні та за її межами стосовно проблемних питань розробки та наукового обгрунтування змісту і методики формування та вдосконалення технічної майстерності борців на різноманітних етапах багаторічного тренування [2, 4, 12, 19, 40, 44, 78].
Особливості формування змісту та об’єму базової техніки самбістів на етапі початкової підготовки залежать від методики навчання руховим діям, в основі якої лежать багаточисельні теорії та концепції.
Вважають, що першою науковою теорією, яка пояснювала навчання, була теорія асоціонізму, створена у 17 ст., Т.Тобсом та детально розроблена у 18 ст., Д.Гартлі. У відповідності до цього вчення, все, що знає людина, всі його дії являються наслідком утворення та розгалуження асоціацій між вихідними елементами – відчуттями, кожне із яких народжене досвідом.
В колишньому СРСР теорія І.П.Павлова лягла у основу теорії навчання руховим діям, що важливо і актуально для формування змісту та об’єму базової техніки самбістів на етапі початкової підготовки.
Фізіологічне обгрунтування формування рухових навичок в світлі положень теорії умовних рефлексів було запропоновано А.І.Крестовніковим. У відповідності до цієї концепції в основі рухового навику лежить умовний рефлекс - простий, чи складний.
Опираючись на теорію І.П.Павлова, такі наукові світила, як: П.К.Анохін, Б.Ф.Скіпер, М.Бертхаймер, Д.Ундерер, І.М.Сеченов, М.А.Берштейн, В.Н.Платонов та інші, розробляють та висувають різноманітні концепції навчання руховим діям, які лежать в основі особливостей формування змісту та об’єму базової техніки самбістів на етапі початкової підготовки [100, 110,116, 123].
Також слід підкреслити, що у 30 – 40 роках, М.А.Берштейн, розробив вчення про побудову рухів, та показав механізм їх формування, що в свою чергу дуже важливо для формування базової техніки самбістів.
У 50 - 60 роки П.Я.Галперін та його співробітники розроблюють теорію поетапного формування дій та понять управління процесом засвоєння знань. Положення теорії П.Я.Галперіна дозволила пояснити багато феноменів навчання руховим діям, обгрунтувати ефективні методи навчання та організації навчального процесу [30 С.34-43, 32, 102, 120].
Все це, а також данні багатьох наук, лежить у методичній основі теорії навчання руховим діям [ 44, 64, 70, 86 стор.65-73, 91, 131, 132].
Виходячи із основного положення теорії діяльності, у якій основна мета – характеристика дій, можна стверджувати, що техніка рухових дій, яка виступає у данному випадку як предмет навчання, повинна мати інше призначення, зміст та структуру, ніж техніка – предмет вивчення біомеханіки (М.М.Бочін).
Основні положення багаторічного тренування борців – самбістів, його етапи та зміст частково відображено в роботах А.Н.Ленпа (1960, 1964,1972), А.А.Новікова і А.І.Колесова (1972), Р.В.Петрова (1977), Г.С.Туманяна (1984), Р.Л.Пилояна (1985, 1988), Я.К.Коблева (1982, 1990), В.М.Ігуменова (1992), Ю.А.Шахмурадова (1978, 1981, 1997) та інших.
При значній кількості досліджень робіт з техніки та тактики боротьби самбо слід відмітити, що однією із проблем теорії та практики спортивної боротьби залишається відсутність розробленої універсальної методики навчання техніці на початкових етапах підготовки, актуальними також залишаються питання вдосконалення змісту та послідовності вивчення базової техніки боротьби самбо [17,24 С.43-46].
Досягнення високих результатів в боротьбі самбо неможливе без вдосконалення системи початкового навчання, у якій важливо закласти основи вірного виконання технічних дій. Нажаль, в теорії боротьби данному питанню приділяється досить мало уваги, переважна більшість досліджень проведено зі спортсменами високої кваліфікації. Методика початкового навчання в недостатній степені враховує вікові особливості юних борців, але багато в чому повторює методику навчання, яка використовується дорослими.